Виявлено перстень князів Рюриковичів

Знахідку, що має найбільшу історичну цінність – перстень-печатка Рюриковичів, виявлено два тижні тому на Чорнівському археологічному городищі. Кому саме вона належала і чи перебував у наших краях сам князь чи його наближена особа, поки що важко сказати. Одне можна стверджувати однозначно: перстень ще раз засвідчив, що північна частина Буковини була частиною давньоруської культури і на неї поширювалася влада давньоруських князів.

– Срібний перстень-печатка з багровидним знаком належав одному з численних у ХІІІ столітті Рюриковичів. Подібних перснів в Україні було виявлено лише три, однак відомо багато їхніх відбитків, – пояснив директор Буковинського центру археологічних досліджень при ЧНУ ім. Ю. Федьковича Сергій ПИВОВАРОВ.

– Поселення займало майданчик розміром 40 на 50 метрів, – розповів науковець. – У ньому проживав феодал з родиною, а також численна челядь. Садиба мала форму овала, по периметру якого було розміщено 28 оборонно-житлових та господарських клітей, потім вал з частоколом і рів. Під час розкопок на городищі виявили чимало знахідок, за якими можна встановити точний час його існування. Зокрема, дві візантійські бронзові монети першої третини ХІІІ століття, дві угорські брактеати – односторонні монети зі срібної фольги, нагрудні хрести-енколпіони для зберігання мощей святих, елементи прикрас, застібки книг та багато іншого.

Ще у 1978 році академік Борис Тимощук виявив у Новожучківському лісі під Чернівцями городище, яке отримало назву

"Чорнівське". Археологічні розкопки, що здійснювалися багато років, встановили унікальність цього поселення для науки. Укріплену феодальну садибу – прототип пізніших замків – було зруйновано і спалено наприкінці першої половини ХІІІ століття. Це трапилося раптово, і звідти ніхто не встиг нічого винести. Пізніше на місці городища вже не виникало інших поселень, і його рештки залишилися законсервованими. Отож у садибі зберігся цінний археологічний матеріал, який чимало розповів як про саме поселення, так і про час його існування.

Археологічні дані окреслюють південний кордон розселення давніх русичів. У ХІІ-ХІІІ століттях він пролягав по Пруту – розкопані поселення в Ленківцях і Боянах, потім до Недобоївців і далі кількакілометровою смугою на південь від Дністра до Новодністровська. Існували також передові фортеці у Молодії, Спаській, Остриці та Цецино. Південніше приблизно до Сучави простягався непрохідний ліс-буковина, де вчені натрапляють лише на залишки тимчасових поселень мисливців.

Чорнівську садибу, очевидно, було зруйновано монголо-татарами. Про це свідчить і час її знищення, і ще один цікавий факт. Більшість хрестів під час розкопок було виявлено на рештках оборонного валу. Відомо, що під час нападів "невірних" давні русичі виносили на оборонні вали хрести та інші культові предмети – для захисту. 

Цінні історичні знахідки на Буковині

- штучне житло у селі Молодовому (200-100 тисяч років тому);

- печера з настінними розписами у Баламутівці (нині зруйнована);

- курган-обсерваторія скіфських часів у Долинянах;

- Комарівська склорубна майстерня на Кельменеччині;

- городище Кодин – найдавніше поселення слов’янської культури (друга половина V ст.) між Чагром і Острицею.