Чернівчанин Дмитро Тодорюк вже давно звик до столичного життя. У Києві створив самобутню групу "Русалчин тиждень", навчається у консерваторії на самісінькому Майдані Незалежності. Зіркою "Шансу" Дмитро став випадково.
– Приїхали друзі із Чернівців, випили трохи пива. Проходимо повз Хрещатик, а там – караоке. Вони і кажуть: "Дімо, ти так гарно співаєш, мусиш виграти". Таки виграв. Окрім того, отримав у подарунок модну акустичну гітару Yamaha. Оце справжнє щастя для музиканта! Але потім на Дмитра звалилася ще одна перемога в "Караоке на майдані" і участь у телепроекті "Шанс".
За підсумками "Шансу", він не став переможцем, але творча група програми заявила: "Хто у "Шансі" програє, насправді у виграші".
– Розкажи, як розпочиналися зйомки "Шансу"?
– Починалося все тричі… Тричі призначався день зйомки програми. І тільки з третього разу вона відбулася. І справді, Бог любить трійцю!.. Холодний ранок, а я вдягнений так само, як наприкінці вересня на записі "Караоке". Знаю, коли починаємо, куди їдемо, але що на мене чекає – без поняття. Знаю, готують якийсь сюрприз! Отже, лімузин, Кузьма, режисер кричить: "Почали!" Поїхали…
– Приємно було прокататися у лімузині із зіркою?
– А ми вже були знайомі! Кузьма одразу згадав мене – на "Таврійських" у 2000 році бачилися, розмовляли. Дуже любить Чернівці, має тут багато друзів. Говорили багато про музику. Врешті-решт він пообіцяв, що не дасть зробити з мене клоуна і дуже вболівав за мою персону. Приємно! Дякую!
– Як розвивалися події після поїздки Києвом?
– Прибули до студії. Замість одного сюрпризу – Віктора Павліка в ролі другого ведучого – отримав цілих два: "великий" В. Бебешко не знає, як поводитися з голосистими людьми – дуже рідко вдало жартує і чомусь трохи злий на всіх, хто його оточує. А Павлік чесно відробив свій гонорар – ні претензій, ні побажань…
Згодом вибрали композицію. Це була народна пісня "Та й випустила соловейка". До речі, вона дуже давня, їй 500 років. Чому саме цю? Намагаюся не бути схожим на інших і працювати на совість. Послухали, сподобалося… Балет своє завдання зрозумів, стилісти – теж.
– Наскільки балет переймається тим, щоби артист гідно виглядав на сцені?
– Хлопцям і дівчаткам з Dels’ Art велике щире "Дякую"! Протягом всього третього проекту "Шанс" підтримували і допомагали: вони – мені, я – їм. А модельєрові Залевському вдячний за мокрий одяг – самому дуже сподобалося, хоча й було трохи зимно. Щодо наступних стилістичних рішень, вважаю, що, порівняно з іншими, було дуже навіть стильно і зрозуміло.
– Не хочеш виправдатися перед своїми прихильниками?
– Аж ніяк. Це не обурення аутсайдера. Насправді, я дуже щасливий за свій восьмий результат. Цей проект – великий досвід для мене. Я отримав нагоду поспілкуватися з людьми, які заправляють смаками мільйонів, які створюють телевізійну історію. Маю на увазі Кондратюка – людину відкриту, енергійну і винахідливу. Одразу видно – кавеенник.
Щодо учасників, всі цікаві зрілі люди знають, чого хочуть. Звичайно, з’явилися зв’язки і симпатії між учасниками і ведучими, але, на щастя, це ніяк не позначилося на конкурсній програмі. А може? Єдине знаю точно, людям сподобалася моя перша пісня – дотепер впізнають на вулиці і дякують за неї. А я в свою чергу дякую їм, друзям, сім’ї, дівчині Ользі.
І, як сказала мені по секрету людина, яка причетна до створення цього проекту: "У "Шансі" хто програє, насправді у виграші!"
