Дах буває різним

Умовно всі сучасні покрівельні матеріали можна поділити на кілька типів: металічні, натуральні, штучні та природні.

Найвідомішим з металічних матеріалів є оцинкована сталь – бляха. Поширеним залишається використання неоцинкованої (чорної) бляхи, а також легованої сталі. Правильно цей вид покрівлі називаєтьcя фальцевим, бо з’єднання листів або рулонів робляться у вигляді фальців – загнутого кілька разів шва.

Інший вид металічної покрівлі, який набуває дедалі більшого поширення – металочерепиця. Це досить довговічний матеріал, легкий (вага 1 квадратного метра – 4,5 кг), простий в монтуванні (ширина листа –1 метр, довжина – 6-8 м), захисне покриття має широку кольорову гаму. Виготовляється на основі сталі, яку оцинковують і покривають декоративним шаром із полімерних матеріалів.

Мідне покриття через високу ціну рідко використовується, але має дуже дорогий вигляд і надзвичайну довговічність (100-150 років). У нас міддю покривають переважно бані церков. Значної популярності мідь набула в Росії, нею покривають свої палаци "нові" багатії. За межами колишнього СРСР не використовується – занадто дорого.

У невеликих кількостях на замовлення виготовляють елітні металочерепиці – з напиленням із каменю або інших матеріалів.

Найбільш поширеним з натуральних покриттів в Україні залишається азбестоцементний шифер. Нині тривають суперечки про шкідливість (канцерогенність) азбесту (тонковолокнистий мінерал класу силікатів), в Західній Європі та США він заборонений до використання. В Україні – поки що ні. Головна його перевага – невисока (порівняно) ціна і просте монтування. Має чимало недоліків, які компенсуються дешевизною. Сучасний азбестошифер буває не лише традиційного сіробрудного кольору, його покривають синтетичними фарбами, що не лише прикрашає, а й збільшує термін експлуатації.

З використанням сучасних матеріалів виготовляють безазбестовий шифер. У ньому замість азбесту використовуються інші волокна: рослинні (целюлоза, джут), мінеральні (базальтові, скловолокно) та синтетичні (полівінілові тощо.). Більш стійкий і довговічний, але значно дорожчий за традиційний.

Єврошифер виготовляють з бітумованих гофрованих листів та спеціальних покрівельних пластиків на основі полімерів. Він не гниє, не ржавіє, витримує найнесприятливіші умови експлуатації та навантаження до 300 кг на метр квадратний. Однак дуже м’який, може деформовуватися.

Натуральна черепиця використовується з часів, коли людина навчилася випалювати глину. Екологічно чиста, довговічна (до 100 років), водонепроникна, стійка – всіх її переваг не злічити. Однак дуже важка – квадратний метр має до 40 кг. Нині виготовляється двох видів: керамічна (випалена глина) і цементно-піщана. Завдяки барвникам чи глазурі може бути будь-якого кольору.

Останнім часом в Західній Європі значного поширення набувають природні матеріали. Дуже дорогим але надзвичайно престижним вважається сланець, яким з XV ст. покривалися дахи королівських замків. Ця гірська осадова порода легко розщеплюється на міцні пластинки, які бувають різних кольорів. Такі дахи мають вигляд лусочок різної форми.

Не відійшов у минуле і такий метаріал, як дерево. Кольорові дахи з дранки трапляються не лише в лісистих місцевостях України і Росії, а й у містах Європи. Спеціальні просочувальні матеріали надають дереву різних відтінків, роблять його більш довговічним та незаймистим.

У ХІХ ст. в архітектурі з’явилося поняття "живий дах". Тепер будинки покриті дерном – тобто, із зеленою галявиною замість даху, його можна побачити у велетенських мегаполісах світу, де таким чином збільшують площі насаджень.