Чи доводилося вам коли-небудь мріяти? Як ви станете співачкою, фокусником, лікарем чи продавцем морозива? Або про те, як ваш татко нарешті відірветься від дивана та позавчорашньої газети і візьметься до справи: піде в магазин й купить вам …скафандра. Справжнього! І ви станете космонавтом – як наш земляк із Клішківців Леонід Каденюк! Уявляєте?! Однокласниця Маринка втопиться у сльозах через те, що колись не покохала такого славного і хороброго хлопця.
Розкрию вам найбільшу таємницю: дорослі, які сьогодні вдають серйозних, у дитинстві також мріяли, особливо увечері. Про що? Вам буде приємно дізнатися, що про ті самі речі, що й ви. Не вірите? Тоді читайте уважно нашу розповідь.
Мер міста Чернівців Микола Федорук (а це найголовніша людина у місті) мріяв працювати у космічній галузі. Про це він щиро зізнався маленьким читачам "МБ". Чи здійснилася мрія такої поважної людини? Микола Трохимович жартує, що так, бо він працює сьогодні у галузі комунікацій (а це включає спілкування з людьми, що ой як непросто!).
Є у нашому місті ще одна відома людина, яка у дитинстві мріяла стати космонавтом. Це – директор Центрального парку культури і відпочинку імені Т. Шевченка Юрій Венгринюк.
– У мене ім’я Юрій, як і в першого космонавта Юрія Гагаріна, – розповів він, – тому природно, що з п’яти років я мріяв стати космонавтом. Коли підріс, то мрію трохи змінив і вирішив стати хірургом. Навіть закінчив медучилище після школи.
Але усе склалося інакше. Після служби в армії я вступив на історичний факультет, а потім доля склалася так, що став директором парку атракціонів.
Чи міг я уявити у дитинстві, що буду директором улюбленого місця відпочинку дітвори? Ні. Хоча на атракціонах завжди любив кататися. Навіть сьогодні люблю. Мій улюблений атракціон – "Колесо огляду". Коли у парку багато людей (у вихідні дні), я ховаюся від усіх на улюбленому атракціоні і катаюся по 5-7 кіл поспіль, розмовляючи зі співбесідниками.
Чи шкодує пан Юрій, що не став космонавтом, а став директором парку атракціонів?
– Не шкодую, – каже він. – Професія космонавта – це дуже серйозно. Вважаю, що моєї підготовки не вистачило би для такої серйозної справи. Я би не пройшов за конкурсом, адже там дуже суттєві вимоги, і до фізичної підготовки – насамперед.
Я щасливий, що працюю із відвідувачами, дітьми. Тож моя мрія про гарну професію збулася. А моя порада дітям: мріяти потрібно і корисно. Але – не замріюватися. Слід працювати і добиватися своїх мрій!
Наприкінці бесіди директор парку зізнався, що і зараз мріє. Але вже серйозно й по-дорослому: сьогодні він мріє про те, щоби встановити у парку "американські гірки" (які насправді повинні називатися, як він зауважив, "російськими гірками", бо вперше їх було змонтовано в Росії).
А ось директор обласного лялькового театру Орест Василашко з дитинства мріяв стати працівником культури – так і сталося. Адже з трьох років співав, декламував вірші. Щоправда, батьки юного мрійника мали зовсім іншу мету: щоби син став лікарем. Тому хлопець змушений був подати документи до медичного інституту, але вчасно згадав про те, що не може навіть зробити людині укол. Батьки дуже сварилися, коли дізналися, що він відніс документи до культосвітнього закладу. Та він усе ж таки досягнув свого! Відстояв свою мрію!
Отож, друзі мої, мріяти потрібно і корисно. Лише дослухайтеся до порад дорослих: за мрію треба боротися і багато працювати та вчитися. Навіть якщо усі навколо глузують з вас чи сваряться батьки. Пам’ятайте: якщо дуже чогось хотіти – воно обов’язково здійсниться!
13-01-2005, 18:11
0
3 001