«Я молодша від брата на… п’ять хвилин»

У Києві у заслуженого артиста України Василя Ілащука – не одне творче амплуа. Він веде різноманітні урядові заходи і концерти знаменитих зірок, успішно знімає документальні фільми, які транслюються на відомих телеканалах. Але це аж ніяк не заважає йому часто навідуватися до рідних Чернівців, де живуть його батьки та сестра із сім’єю. Наталка і Василь – не просто брат і сестра, а двійнята. І це, очевидно, вплинуло на те, що між ними з дитячих років і до сьогодні склалися дуже теплі дружні стосунки. Із сестрою відомого телеведучого ми зустрілися в одній з аудиторій Буковинської фінансової академії, де вона викладає банківську справу.

– Наталко, батьки знали, що у них народяться двійнята?

– Ні, звичайно, оскільки у 60-х роках УЗД ще не було. Мама з татом чекали сина, вже навіть ім’я йому вибрали – Василь. А тут – ще й дівчинка несподівано народилася. Щоправда, Василь старший за мене на п’ять хвилин. Він часто жартує, що був першим і подав дамі руку.

– У дитинстві з братом не билися?

– Ніколи такого не було, не пам’ятаю навіть дитячих суперечок. З Василем ми усюди були разом, до шкільного віку нас навіть одягали однаково – як двох хлопчиків.

– Такий гарно поставлений дикторський голос у Василя Ілащука був завжди?

– Так, він постійно вів різноманітні шкільні вечори. Вирізнявся чіткою дикцією і виразною українською мовою. До слова, у нашій сім’ї завжди панувала рідна мова, ми шанували народні традиції, мали вдома українські видання. Крім того, брат писав вірші, непогано співав. А ще – дуже гарно малював, йому пророкували успішну кар’єру художника. Я ж захоплювалася точними науками.

– У школі за братом дівчата бігали?

– Скільки пам’ятаю, довкола нього завжди були дівчата. А я їх усіх критикувала. Василь казав: "Покажи хоча б одну дівчину, яка б тобі сподобалася". Після армії у брата були у Чернівцях серйозні почуття. Але чому він не одружився з тією дівчиною?.. Мабуть, так обставини склалися.

– Василю Ілащуку приписують романи з відомими жінками, наприклад, з Іриною Білик. А насправді з ким же у брата роман?

– Щодо Ірини Білик, то у неї з Василем і до сьогодні дружні стосунки. А з приводу чогось більшого – цього не було. Зараз біля брата є жінка, теж людина мистецтва. Мені вона подобається за щирість і відвертість. Але про своє особисте життя Василь нехай розповідає сам.

– Які стосунки у ваших дітей з дядьком?

– По-перше, дядьком вони його ніколи не називають – ні донька, студентка медакадемії, ні п’ятирічний син. З Василем вони на "ти" і дуже дослуховуються до його думки.

– У Чернівцях живете разом з батьками?

– Так, з чоловіком, дітьми і батьками мешкаємо у приватному будинку неподалік від універмагу "Рязань".

– Василь часто веде концерти світових знаменитостей. А Вам вдається на них побувати?

– Не завжди, бо часу вільного не так вже й багато. Але коли брат вів концерт Хосе Карераса, я усе покинула і поїхала до Києва.

– Незважаючи на те, що ви з братом, так би мовити, фізики і лірики, уподобання і смаки у вас однакові?

– Ми й самі інколи дивуємося, як у нас збігаються смаки. А щодо уподобань, то Василь захоплюється спортом. Я ж дуже люблю квіти, у мене вдома понад 80 вазонів.

– Як двійнята, відчуваєте на відстані переживання один одного?

– Звичайно. Буває, я телефоную Василеві, бо відчуваю, що щось негаразд. І тут виявляється, що у нього справді якісь проблеми.

– Наталко, день народження святкуєте разом?

– Так, 20 липня ми завжди збираємося у Чернівцях. А минулого року у нас був особливий день народження. Василь вирішив зробити мені подарунок – організував у Чернівцях виступ мого улюбленого співака, а його друга Олександра Малініна. Після концерту ми святкували у ресторані "Козак Мамай" під Чернівцями. Було багато наших знайомих. Малінін так увійшов у нашу компанію, що ми не могли розійтися до ранку. Олександр дуже шляхетна та інтелігентна людина.

– З ким ще із друзів брата знайомі?

– Знаю багато відомих людей, з якими Василь товаришує. Один із його приятелів – Степан Бандера, онук відомого лідера українських націоналістів, журналіст-міжнародник – навіть хрещений батько мого сина. Степан живе у Канаді, але вже кілька років він мешкає в Україні. На Святвечір він із сестрою гостювали у нас у Чернівцях. Їм дуже сподобалися наші звичаї.

– Ви працюєте у зовсім іншій сфері, аніж брат. Чому обрали саме банківську справу?

– Бо у цій галузі завжди з’являється щось нове. У мене і кандидатська дисертація на тему грошово-кредитної політики. Крім того, я люблю свою роботу. І дуже приємно, коли мої студенти влаштовуються на роботу у престижні банки і мені із вдячністю телефонують звідти їхні керівники.