Детектив для чужої спальні

На Заході, коли існують підозри щодо поведінки коханої людини, спіймати її на перелюбстві не становить труднощів – для цього є приватні детективи. У нас же поки що офіційно нема жодного детективного агентства, яке б займалося проблемами подружньої зради. Але там, де є прогалина, вона обов’язково буде заповнена, адже завжди знайдуться любителі надати відповідні послуги.

Холодильник

для однокласниці

Вже давно я помітив, що моя добра знайома Сільва ходить, мов примара: колись весела й жартівлива, тепер стала мовчазною, схудла, не стежить за собою. На моє запитання, що сталося, відповіла, що, мовляв, ти мені не допоможеш. Пізніше зрозумів, що Сільва мала рацію, адже, як шепнула моя дружина, у неї чоловік почав пізно приходити додому, а вранці кудись зникав. Щоправда, подружній обов’язок виконував справно, але не з таким азартом, як раніше. І ось одного разу Сільва запросила мене на філіжанку кави, натякнувши по телефону, що хоче моєї поради.

– Знаєш, я знайшла чоловіка, який готовий з’ясувати, куди ходить мій Андрій, – сказала вона. – І я хочу, щоби ти познайомився з цим детективом і порадив мені, чи варто з ним зв’язуватися, бо за тиждень роботи він бере сто "баксів".

Звичайно, Сільва не забула розповісти і про причину, яка спонукала її вдатися до такого неординарного кроку. Мені ж вплутуватися у це незаконне слідство не хотілося, але погодився, бо Сільву підтримувала моя дружина.

Детектив виявився напрочуд милим чолов’ягою, а з його перших фраз я зрозумів, що він раніше працював у правоохоронних органах в оперативних підрозділах. Одне слово, виглядало, що мій новий знайомий Олег Павлович – міцний горішок. І не помилився. Буквально через тиждень з’ясувалося, що Андрій – не ловелас, а людина, якою треба пишатися.

Олег Павлович отримав завдаток, виявив бажання оглянути квартиру своєї клієнтки. А доки господиня поралася на кухні, готуючи каву, він встиг закріпити у вітальні "жучок" – тут був телефон, з якого Андрій часто кудись телефонував. Крім цього, неподалік від будинку, де мешкало подружжя, з’явилися старенькі "Жигулі", власник яких куняв або читав книжку. Два дні стеження результатів не дали – Андрій ходив на роботу, міг зайти з друзями у кафе на пиво. Подібне повторилося й третього дня, а вранці четвертого Олег Павлович зрозумів із зафіксованої телефонної розмови, що підозрюваний в адюльтері повинен кудись поїхати. І справді, червона "Ауді" Андрія, ледь засіріло, вирвалася за межі обласного центру. Але детектив не відставав, і невдовзі він опинився в одному з віддалених сіл, а біля ошатного будинку, де стояла іномарка, припаркувався віддалік. Невдовзі з хати вийшов Андрій у супроводі дівчини років вісімнадцяти. "Ого, – подумав Олег Павлович, – вдвічі молодшу за себе знайшов!" Андрій з гарною супутницею поїхав назад до Чернівців. А тут вони відразу подалися до однієї з лікарень, де перебували доволі довго, потім пообідали в ресторані. Після цього "Ауді" знову поїхала до села. Подібна екскурсія повторилася й наступного дня, але тільки з тією різницею, що до будинку бусик привіз холодильника, якого Андрієві допоміг розвантажити водій. Це ще більше насторожило і зацікавило детектива. Щоб остаточно з’ясувати, що й до чого, Олег зайшов до сільського буфету, де місцеві чоловіки розповіли йому, хто живе в згаданому вже будинку. Мешкала тут гарна сім’я, але сталося так, що два роки тому господар помер від серцевого нападу, а його дружина через півтора року впала з черешні і пошкодила хребет.

– Допомогти їй нікому, бо батьки далеко, а вони приїхали сюди колись учителювати, та так і залишилися, – розповідали п’яненькі дядьки. – А донька Марії Василівни теж має проблеми зі здоров’ям. Якби не однокласник учительки, який часто навідується до неї, щоби допомогти, то було б їм з дочкою сутужно.

Цю інформацію детектив перевірив завдяки дільничному міліціонерові, з яким його звів знайомий майор з райвідділу міліції. Коли Олег Павлович розповів коротко Сільві про результати свого розслідування, вона спочатку не повірила, але після розмови з чоловіком все підтвердилося.

– Андрій мені не хотів розповідати про горе, яке спіткало його однокласницю – юнаком він кохав її, а коли ми одружилися, навіть нашу дочку назвав на її честь – Марією. Спрацювали жіночі ревнощі, хоча шкільне захоплення чоловіка давно минуло. Знаючи це, він і не наважився розповісти мені, що сталося з Марією. Цими вихідними ми обов’язково відвідаємо її разом.

Двоє друзів –

двоє коханців

Як розповів Олег, такі розслідування, де підозра у подружній зраді не підтверджуєься, можна на пальцях підрахувати. Здебільшого ж підозрювані скачуть в гречку.

– Одного разу мене ледь не застрелив один такий жевжик, – каже він. – Довго я вистежував його. А був цей чоловік мисливцем, який мав кохану подругу на хуторі. Вдома троє дітей, а він у гречку скаче. Засів я у траві та й дивлюся у бінокль, бо до хатин метрів сто. Аж раптом донжуан вибігає на ганок і стріляє у мій бік. Я лише відчув свист дробинок поруч.

– Невже, гадаю, він мене засік. Аж чую який клекіт позаду. Оглянувся, а то десь сім диких кабанів щодуху мчать до лісу. Мабуть, мій клієнт у вікно побачив, як вони йшли рядком, то й вирішив вполювати, ледь не зачепивши мене.

– А якісь курйозні випадки ще були?

– Так, якось в одній лазні зустрілися двоє друзів, які потай кохалися з дружинами один одного. Одна з них мене найняла, а коли я переконався, що й до чого, вирішив допомогти їй і влаштував так, що у лазні все розліталося – так жінки билися одна з одною. Що цікаво – сім’ї не розпалися.

– Чи працюєте зі знижкою?

– Ні, такса висока, але інакше не можна – є витрати на пальне, часто недосипаєш, можеш і здоров’я втратити. Одного разу мені довелося з четвертого поверху стічною трубою спускатися, ледь не впав. Зрештою, для мене не гроші головне, а цікавість – люблю екстремальні ситуації. Для роботи я маю не лише технічні засоби, а й перуку – до служби в армії рік працював у театрі.

– А як знаходите своїх клієнтів?

– Через знайомих. Коли переконаюся, що людині можна довіряти, беруся за розслідування. Звичайно, іноді не хочеться розповідати клієнту про те, що з’ясував, бо сім’я розпадеться, тому щось вигадую. Але це, як правило, не допомогає, тому

сентименти мені зараз лише шкодять. Та й до моєї пенсії це непоганий приробіток – дружина знає, що я працюю охоронцем в одній фірмі. І це так, бо маю багато вільного часу.

– А самі не скачете у гречку?

– Я можу зрозуміти тих чоловіків, які іноді "йдуть наліво", та це не повинно позначатися на сім’ї. Я теж не святий. Але знайди такого детектива, який зумів би спіймати мене на гарячому!