«Якщо тато щасливий, то щаслива і я»

Народний артист України Іво Бобул належить до тих багатьох співаків, які намагаються зайвий раз своїх дітей не афішувати. Але якщо його про це запитують, то розповідає. Як було, наприклад, чотири роки тому, коли Іво Васильович навіть столичним газетам охоче зізнавався, що відтепер вони з донькою обоє навчатимуться у Чернівецькому університеті на педагогічному факультеті.

24-річна Людмила Бобул, яка живе зі своєю сім’єю у Чернівцях, каже, що її однокурсники знають, чия вона донька. Але сама вона статусом зоряного батька намагається не користуватися.

– Людмило, ви, як і батько, теж навчаєтеся на заочному відділенні педагогічного факультету?

– Так. Бо у мене зараз трирічна донька. Але спеціальність у нас з татом різна. У нього – методика музичного виховання, а я – майбутній психолог.

– Бачитеся з ним, напевно, не часто?

– По телефону ми спілкуємося майже щодня. Бачимося ж рідше, адже живемо у різних містах. Але коли тато приїжджає до Чернівців, більшу частину свого часу проводить у нас. У нас з ним ніколи не було непорозумінь чи конфліктів.

– Маєте який стосунок до музики?

– Жодного! Як кажуть, на дітях природа відпочиває.

– А мама?

– Мама теж з цим не пов’язана, вона працює у магазині.

– Живете з нею разом?

– Ні, з чоловіком і донькою маємо окрему квартиру.

– Сусіди знають, чия ви донька?

– Знають. І деякі з них мені навіть чомусь заздрять. Часто можна почути за спиною: а чому він не купив доньці квартиру у Києві, а чому не особняк...

– Людмило, де працює ваш чоловік, і які у нього стосунки з Іво Бобулом?

– Віктор працює у податковій інспекції. А стосунки у них – як у батька із сином.

– Як батько зреагував, коли ви вирішили вийти заміж?

– Ми з чоловіком зустрічалися недовго. І коли вирішили одружитися, у сім’ї всі були здивовані. А тато запитав: "Ти добре подумала?"

– Як звати вашу доньку?

– Євгенія. Ми назвали її на честь моєї бабусі, батькової мами. Бабуся померла, коли я була ще маленькою. Женя, як і її дідусь, теж народилася у червні.

– Як Іво Бобул називає Євгенію?

– Женюля. Вона його улюблениця і єдина онучка.

– Коли тато приїждає до вас, Євгенія одразу впізнає його?

– Спочатку вона довго придивляється до нього. Потім показує дідусеві нові іграшки, і вони разом граються. Дуже часто Женя підходить до фотокартки дідуся і сварить його пальчиком. Напевно, тому, що не щодня його бачить. А коли Іво Бобула показують по телевізору, вона одразу шукає пульт і додає звуку.

– Людмило, які пісні з репертуару Іво Бобула вам найбільше до вподоби?

– Останнім часом мені дуже подобається "Как молоды мы были" і "Лоредана".

– У батька був тривалий творчий період, коли він співав із Лілією Сандулесою...

– Відверто кажучи, тато краще співає сам.

– Вам не подобається Сандулеса?

– Я би так не сказала. Але у приятельських стосунках ми з нею ніколи не були.

– Як оцінюєте теперішню дружину Іво Бобула?

– Нормально. Наталя бувала у нас у гостях. Ми з нею спілкувалися, вона мені сподобалася. Я бачу, що татові добре з нею. А якщо він щасливий, то щаслива і я.