Взимку курорти на морі охороняють сторожі і собаки

Місцеві мешканці навіть готують для відпочивальників номери-люкс з кондиціонерами та сучасним технічним обладнанням, щоби після відпочинку у людей були найкращі емоції.

Щоправда, в грудні село Кирилівка виглядає досить сумно – магазини, бари, дискотеки та ринок зачинені, місцеві мешканці заклопотані приготуваннями до зими. Про курортне містечко нагадує лишень сіре море та закинуті бази відпочинку.

– У нашому селі немає жодної людини, яка б не здавала відпочивальникам ліжка, – розповідає Зінаїда БУРЕНКО з села Кирилівки Запорізької області. – Травень-червень зазвичай не є прибутковими, тому ціни в цей час найнижчі. Загалом плата за помешкання не стабільна. У червні цього року ми брали за ліжко п’ять-сім гривень. Коли ж розпал сезону, у мене розривається телефон – телефонують постійні клієнти і просять притримати для них місце. В липні-серпні з’їжджається чимало людей, тож тарифи за помешкання значно зростають – від 20 до 150 гривень за добу. Це вже залежить від комфортності кімнати. Ми встановлюємо ціни не за власним бажанням, їх диктує і дорожнеча комунальних послуг та різні курортні збори.

– Зінаїдо Давидівно, чи є домовленості про тарифи на помешкання з односельчанами?

– Обов’язково. Зустрічаємося з сусідами і запитуємо одне одного про нові розцінки або збираємося на автостанціях. Сусіди ніколи не будуть підставляти й занижувати ціни, працюємо дружно.

– Скільки грошей можна заробити за літо?

– Це залежить від кількості ліжок, що здаються, та від рівня послуг у кімнаті. В деяких моїх сусідів є по 70-100 ліжок. Особисто я здаю 30 ліжок. Цих грошей вистачає на всю зиму. До прикладу, наявність у людей лише десяти ліжок дозволяє закупити на зиму все необхідне – вугілля, крупи тощо. Ми з сім’єю цього року розпочали будівництво приміщення ще на дванадцять ліжок. Тому усі гроші вклали в будматеріали. Тепер доведеться чекати літа, щоби закінчити внутрішні роботи. На добудову ми витратили 25 тисяч гривень. За літо заробили понад 30 тисяч гривень. А ось у кого багато ліжок, там грошей дай Боже. Вони собі дозволяють вже здавати номери-люкс.

– Вам не заважають квартиранти?

– Я не приймаю в себе молодь, погоджуюся здавати кімнату лише подружнім парам. Але в мене достатньо клієнтів – приємних людей, яким я довіряю. Тому немає потреби приймати чужих.

– Як ще ви заробляєте гроші у період пляжного сезону?

– Я печу пиріжки та продаю біля свого будинку. Тут навпроти – ринок, тож є постійний потік відпочивальників. До речі, ці пиріжки полюбляють і мої квартиранти. Власне, не лише я торгую біля свого двору. Біля кожного будинку торгують молоком, вином, різними дрібничками.

За два кілометри від Кирилівки – село Азовське. Ми зупинилися біля ринку, де сиділи лише три жінки.

– Як живе село взимку?

– Влітку тут ніколи й вгору глянути, а ось взимку пробіжи навіть голяка ніхто не побачить, – посміхаючись, зауважили продавці Тетяна та Вероніка. – Ми не скаржимося, працює сільський клуб, рік тому відкрили кінну школу. Якось даємо собі раду. За літо стільки грошей, як у Кирилівці, заробити не вдається. А правду про свої справжні прибутки мешканці Кирилівки вам ніколи не скажуть, можете спокійно множити названу ними суму на чотири. Щоправда, вони сплачують різні збори – курортний, до податкової, санепідемстанції тощо. Люди ж в нашому селі радіють квартирантам і за три гривні за добу. Просто чим ближче до моря, тим вищі ціни. А від нас треба йти два кілометри.

(Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Міжнародного фонду "Відродження" і Офісу з питань демократичних та соціальних перетворень Бюро в країнах Європи та СНД Агентства США з міжнародного розвитку в рамках Контракту № 121_А_00_03_00004_00 з Інтерн’юз Нетворк. Висловлені тут погляди належать авторам і не обов’язково відображають точку зору Агентства США з міжнародного розвитку або Міжнародного фонду "Відродження").