Чернівці-Запоріжжя-Мелітополь
Подорожуючи на схід нашої держави, кореспондент "МБ" перевірив особисто, чи має місце те негативне налаштування людей один проти одного, які проживають на заході і сході України, про яке так часто говорять політики.
У місті досі стоять три пам’ятники Леніну
Перші враження від міста Мелітополь Запорізької області, куди ми прибули, були приголомшливі. Таке відчуття, що ти потрапляєш у часи Радянського Союзу. Практично в місті нічого не змінилося – навколо радянське монументальне мистецтво, "хрущовки", гасла "Слава перемозі!", всюдисуща російська мова тощо. Про українську державність майже нічого й не нагадує, жодного символу – чи то синьо-жовтого прапора, чи пам’ятника Тарасові Шевченку. Але хибно й те, що Мелітополь – окрема держава в державі. Мешканці міста вважають себе українцями і кажуть, що просто втомилися так довго чекати змін на краще, тому й руки опустилися. А символом того далекого вже, але доброго для них життя, є пам’ятники Леніну, що досі стоять у центрі та на околицях міста. Лише в самому місті я нарахувала три пам’ятники Леніну. До речі, в центральній частині міста Володимир Ілліч височіє в кінці березової алеї, показуючи правою рукою на приміщенні дитячої виправної колонії для дівчаток. Під час святкування річниці жовтневої революції 1917 року невідомі облили монумент помаранчевою фарбою, зачепивши почуття не одного десятка демонстрантів, що вийшли на святкування з червоними прапорами. Майже всі вулиці міста досі носять назви з часів Радянського Союзу – перейменовувати й не думають. Навіщо? Мешканці Мелітополя до цих назв вже звикли. Люди називають себе українцями і в жодному разі не допускають поділу України на схід та захід, але українську державність сприймають дещо інакше, не так глибоко переживаючи за неї, як на заході.
На запитання, що у місті відбувалося під час минулорічної помаранчевої революції, люди відповідають без зайвих емоцій. Кажуть, що відгомін революції дійшов і до Мелітополя. Тоді по черзі – через день – виходили на мітинг то помаранчеві, то синьо-білі. При цьому учасників антагоністичних політичних сил нараховувалось не більше трьох сотень. На святкування ж цьогорічного Дня свободи не прийшло жодної душі. Мелітопольці стверджують, що фальсифікації на президентських виборах у їхньому місті точно не було, вони свідомо проголосували за Януковича, віддавши за нього 80% голосів.
У магазині ніхто
не подякує за покупку
Переважна більшість мешканців Мелітополя розмовляє російською мовою (чи то її українським суржиком). Я навіть відчувала себе на Сході білою вороною. Щоправда, негативно на українську мову не реагували, навіть вибачалися. Кажуть – все розуміємо, та, на жаль, не вміємо розмовляти українською, така особливість міста. Щоправда, з деяких українських слів кепкували. Продавець у кафе "Сіті" – модного, молодіжного закладу в Мелітополі, – коли почула від мене слово "тістечко", здивовано посміхнулася, протягнувши з естонським акцентом – ті-с-те-чко. А ще спрацьовув стереотип радянських часів: почувши українську мову, дехто не міг стриматися, щоби не дорікнути бандерівщиною.
Купуючи в крамниці якийсь товар, навіть не чекайте у відповідь – "будь ласка, або дякуємо за покупку". І ще не варто засмучуватись, якщо перехожі не дуже привітно вас сприйматимуть, та неохоче відповідатимуть на запитання – така вже специфіка міста. Чесно і відверто вам дадуть зрозуміти, що перейматися чужими проблемами їм ні до чого.
Виживають
за рахунок продажу черешні
Політичні маніпуляції людьми і поділ їх на західних та східних українців таки даються взнаки. І не те, щоби люди вороже сприймали один одного, та певний бар’єр зі стереотипів таки доводилося долати. Це виявляється в таких висловах: "Він був лайливим та нечесним, мабуть, з Львівщини".
Людям на Сході теж нелегко живеться. Заводи та фабрики практично закриті, виручає лише траса Сімферополь-Москва, де багато хто торгує. За розповідями людей, найприбутковіший сезон, коли достигає рання черешня. Тоді до України поспішають фури з Росії, щоби закупити черешню. Практично кожен житель Мелітопольського району вирощує черешню. На честь цього фруктового дерева навіть названо села Запорізької області. Окрім черешні, мелітопольці гуртом реалізують абрикоси й вирощують овочі в парниках.
Спілкуючись з мелітопольцями, я переконалася, що чимало стереотипів ні попередня, ні нинішня влади навіть не намагалися змінити. А зубожіння більшості людей та занепад місцевої індустрії не сприяють іншому сприйняттю цими людьми української держави. Політики ж на цих проблемах більше спекулюють, ніж хочуть їх розв’язати.
(Ця публікація стала можливою завдяки підтримці Міжнародного фонду "Відродження" і Офісу з питань демократичних та соціальних перетворень Бюро в країнах Європи та СНД Агентства США з міжнародного розвитку в рамках Контракту № 121_А_00_03_00004_00 з Інтерньюз Нетворк. Висловлені тут погляди належать авторам і не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Міжнародного фонду "Відродження").
