Серпень 1940. Саме тоді було створено Чернівецьку область, а також пошту і телеграф. Цього ж року радянська влада вирішила створити чернівецьке обласне радіо, яке би інформувало буковинців про те, що діється у світі. У будинку радіо були сходи із червоного дерева і рояль
Шаленими темпами почали ставити стовпи, вішали на них гучномовці, протягували дроти. Уже в листопаді радіоприймачі були у багатьох буковинських оселях. Першу програму, яка вийшла в ефір обласного радіо, було присвячено Ользі Кобилянській. Досі збереглася фотокартка, на якій кореспондент із допотопним записувальним пристроєм бере інтерв’ю у письменниці. Кілька рядків із тієї розмови пролунали і в театрі 27 листопада 1940 року – на день народження Кобилянської.
На час війни радіостанція замовкла і відновила своє мовлення уже в мирний час. Її приміщення розташовувалося на тому ж місці, що і зараз – на Головній, 91. Шістдесят років тому це було приміщення із чудовою акустикою. Гостей "зустрічали" сходи із червоного дерева, розкішна балюстрада і вишукане румунське дзеркало. А студію прикрашав рояль.
Із самого заснування чернівецьке радіо знало багатьох дивовижних людей. У 60-х тут працювала жінка на ім’я Вероніка, котра одночасно була вахтером, прибиральницею, двірником і навіть адміністратором. Як стверджують старожили радіо, вона була скрізь.
У 1980-му старе приміщення обросло супермодерновими на той час добудовами. Там розмістилися концертні студії і кілька апаратних, оснащених найновітнішим угорським обладнанням. Але і його не вистачало. Траплялися ситуації, коли журналісти мало не билися за право записати свій матеріал першим.
Із чернівецьким радіо пов’язана одна містична особливість. Майже всіх працівників доля привела сюди випадково. Ніхто і подумати не міг, що теперішній заступник генерального директора з питань радіомовлення облдержтелерадіокомпанії Тетяна Смолдирєва колись пов’яже своє життя із професією радіожурналіста. Її мама, Любов Андріївна, десять років була головним редактором обласного радіо.
– Я ходила сюди до мами на роботу, – згадує Тетяна Смолдирєва. – Коли мені було одинадцять, ми із класом прийшли на запис програми. Мама тоді казала мені, що кращої професії, ніж ця, не існує. Однак тоді я зовсім так не вважала. Навіть коли закінчувала вуз, збиралася присвятити себе науці.
Можливо, Тетяна Смолдирєва була би зараз визначним професором, але після захисту диплому її запросили сюди.
Як радіо стало винуватцем шлюбу
Лариса Драюк, керівник дитячих, молодіжних, художніх програм, прийшла на Головну, 91, рівно тридцять років тому. І знайшла тут не тільки роботу, а й своє кохання. Тоді вона була ще студенткою. Якось, випадково запізнившись на планерку, Лариса зустріла у дверях Володимира. Він теж був студентом і прийшов, щоби замовити пісню. Відтоді вони нерозлучні.
На обласному радіо минула також частина дитинства Ані Лорак. Доки її мама читала новини, вона сиділа у кутку і малювала.
Десять років тому тут розпочала мовлення демократична станція під назвою "Буковина". Нинішнього власкора національного радіо Вадима Пелеха на "Буковину" занесло нестримне бажання втілювати у життя навіть найбожевільніші ідеї. Він їздив на своєму "Запорожці" усім містом і скуповував найкращу музику для своїх радіопрограм. Наприкінці 90-х у тролейбусах і таксі звучали не "ефемки", а вечірні прямі ефіри радіо "Буковина". Уже цього року ця традиція могла би відновитися. Проте радіостанція так і не отримала ліцензії на ФМ-частоту.
Прямі ефіри на радіо "Буковина" забезпечує Олена Неунилова. Незважаючи на свою молодість, вона уже п’ятнадцять років працює тут.
Перші записи Ротару зберігаються
у фонотеці "Буковини"
Фонотека "Буковини" – одна з найбагатших в Україні. На плівках зберігаються голоси
Олександра Довженка, Левітана, Параски Амбросій, Олеся Гончара, Володимира Івасюка, перші записи Назарія Яремчука і Софії Ротару. Перша бобіна датована 1954 роком. На ній зберігається "Марш верных друзей" у виконанні ансамблю пісні всесоюзного радіо.
Зараз на обласному радіо працює понад 50 осіб. Серед них відомі журналісти Любомира Паранюк, Микола Палійчук, Михайло Брозинський, Микола Цвірінько, диктори Марія Андроник і Людмила Шеленко. Третина колективу працює тут понад двадцять років. На зміну їм прийшла нова генерація журналістів, котра встигла яскраво засвітитися в ефірі: Аліна Кисельова, Ірина Григоращук, Тарас Лазарук, Віталій Зегря і Тарас Піц. Найдивовижніше, що за всі роки жоден із його працівників не пішов торгувати на базар.
У холодній Фінляндії, виявляється, теж слухають наше обласне радіо. Щороку фінські радіолюбителі надсилають листи на адресу "Буковини":
"Почути вашу станцію було для мене великою подією. Я знаю, що ваші програми не призначені для міжнародного прослуховування, тому це фантастика, коли ваше радіо лунає на відстані тисяч кілометрів. Гадаю, це гарний знак фіно-української дружби. У мене є велике хобі – дальній радіоприйом. Бажаю вам і вашій станції великих успіхів. З дружнім привітом, Міка Макелайнен, місто Вантаа, Фінляндія".
