За останні десять років стан психічного здоров’я різко погіршився: нині кількість психічно хворих в Україні становить понад 1,2 мільйона осіб.
У нашій області, за словами виконувача обов’язків головного лікаря обласної психіатричної лікарні В’ячеслава КАЛУЦЬКОГО, їх налічується майже 20 тисяч. І хоча ця цифра, на його думку, набагато більша, бо не кожен звертається до лікарів, кількість хворих останніми роками не збільшується.
А ось кількість жінок, які із заробітків потрапляють до лікарні із важкими формами депресії, маячнею, зростає. Про це розповіла завідувач восьмого відділення обласної психіатричної лікарні Людмила КРАВЧЕНКО.
На заробітках у нелегалів часто виникає страх переслідування
Людмила Іванівна працює завідувачем відділення, куди потрапляють жінки із серйозними психічними розладами. Кожну слід вислухати, заспокоїти. Лише дорогою до кабінету її навперебій засипали новинами та проханнями з десяток пацієнтів. Заплакана жінка вперто запевняла, що сьогодні не плакала, прохала завідувачку, щоби вона зробила так, щоби "до неї прийшла мама". Інша командирським голосом оголосила, що хоче крекер та солодку водичку "Ананас". Ще одна – одразу зголосилася збігати у магазин за солодощами.
– Загалом рiвень серйозних психiчних захворювань вже багато рокiв у нас утримується на однiй позначцi. Розповсюдження хвороб не змiнюється. А ось кількість хворих на невротичні захворювання та реактивні стани, – розповідає лікарка, – збільшилася. Причина – життя з постійними стресами.
Помітно побільшало й жінок, які повертаються із заробітків з психічними розладами. Одні їдуть за кордон задля того, щоби дати освіту дітям, покращити матеріальний стан родини. Але нерідко їдуть і ті, кому, здавалося би, нічого не бракує. Їдуть, бо "усі у селі поїхали, та й я собі". Але заробітчанство витримують не всі. Починаються реактивні стани, страх переслідування (адже більшість з них перебуває за кордоном нелегально) тощо.
Людмила Іванівна каже, що більшість її пацієнток – жінки від 45 до 55 років.
– Це дуже непростий вік для жінки, – каже вона. – У цей період в її організмі починається гормональна перебудова, з’являється фізіологічна тривога. Якщо у цей період жінка виїжджає на заробітки, то на неї чекає незнайома ситуація, відсутність родинного зв’язку, і, звичайно, вона частіше хворіє.
Причина депресій – невпевненість
у майбутньому
Останнім часом також зросла кількість хворих на депресію. Не таку, яка триває декілька днів, бо з неба крапає дощ або ви не випили зранку кави. Хворобливих форм депресія набуває, коли триває понад місяць і не минає самостійно.
– У хворих поганий настрій, відсутнє бажання щось робити, – розповідає Людмила Іванівна, – вони швидко втомлюються, погано сплять, скаржаться на болі у грудній клітці.
Причина депресій – невпевненість у майбутньому. Щодня людина слухає по телевізору повідомлення про землетруси, тайфуни, політичні баталії.
Чи може бути здоровим суспільство, живучи у таких "декораціях"?
– Це не у моїй компетенції – ставити діагноз нашому суспільству, – каже лікар. – Але як людина можу сказати: зараз воно дещо хворе. Економічні негаразди переносяться на людей. Немає стабільності. Люди постійно думають: "А що буде з моїми дітьми? А із вкладами? А з нами?"
Більшість чоловіків покидають психічно хворих жінок
Як відрізняють психіатри нормальну людину від хворої, і чи існує ця межа?
– Це вічна проблема, – пояснює Людмила Іванівна. – Ми фахівці, але у кожному випадку шукаємо індивідуальний підхід. Навіть лікар-психіатр не може стовідсотково стверджувати, що для цієї людини це – норма. Норми не існує. Це дуже нечітке визначення. Якщо узяти відрізок, і в одному кінці буде норма, а в іншому – патологія, то у проміжку – умовна норма. До цього відрізку входять також акцентуйовані особистості – коли лише у дечому особистість виходить за межі норми. Наприклад, людина якось дивно одягається чи роками закидає скаргами якусь організацію, чи ходить від лікаря ло лікаря у пошуках хвороб.
Звичайно, є люди, які більше за інших схильні до психічних розладів. Це особи з обтяженою спадковістю, з особливим типом нервової системи, ті, які переймаються усім та переживають. Не останню роль відіграють соціальні фактори: негаразди у родині, на роботі, матеріальні труднощі.
Можу порадити повноцінний сон, раціональне харчування, дотримання режиму дня. Хочу зупинитися на проблемі схуднення. Серед моїх пацієнток було декілька, які приймали біодобавки, щоби схуднути. Чи вони не витримували дозування, чи інша причина – але жінки опинилися на лікарняному ліжку.
Отож усе дуже індивідуально. Не можна сказати: робіть те або це – й ви ніколи не захворієте. Не слід лише забувати, що алкоголь та нікотин не лише не допомагають подолати, але й поглиблюють хворобу.
Людмила Іванівна також розповіла дуже невеселу річ про те, як щодня вранці йде на роботу повз відділення, де лежать лише чоловіки, і вже о 8-й годині бачить там натовп жінок, які прийшли провідати своїх чоловіків.
– Вони уже з самого ранку із наїдками прибігають підтримати свою "половинку", – розповідає лікар. – А біля мого відділення, жіночого, перші відвідувачі з’являються десь о 10-й ранку. Але приходять зазвичай також жінки: мами, сестри, доньки. За всю мою лікарську практику я пригадую лише з десяток випадків, коли чоловік не покидав психічно хвору жінку.
