Після гри Клубу веселих і кмітливих між збірною України та збірною Німеччини у Чернівцях публіка особливо зацікавилася командою з-за кордону. Алек Кример – молодий, проте досить таки серйозний капітан збірної Німеччини – розповів про нелегку долю кавеенників та спростував хибну думку про їхнє нібито безтурботне життя.– Як би ви охарактеризували свою команду кількома словами?
– Команда в нас молода (сміється). Середній вік учасників – 25 років. Більшість з них працює. Хоча є і студенти.
– Відчувається різниця між вітчизняним і західним КВК?
– Різниця є. Наприклад, деякі наші жарти просто не пройшли би в Україні. Для непоганої команди важливо не скотитися до рівня простих жартів про секс, наркотики, а знайти тему, яка по-справжньому буде смішною.
– Як ви вигадуєте свої жарти?
– Важко (сміється). Цілою командою збираємося в понеділок вранці і до неділі вигадуємо.
– А в інших не крадете?
– Категорично ні. Хоча насправді це притаманно деяким командам. Але це соромно.
– А у вас у команді є якісь "свої" дотепи? Ви, як люди веселі і кмітливі, мабуть, здатні з усього в житті сміятися...
– Один з одного постійно сміємося. Це – нормально, так і повинно бути. Ці жарти, до речі, найулюбленіші.
– Потім розповідаєте їх на сцені?
– Ні, ці жарти особисті, внутрішні. Глядачі ж не знають нас особисто, тому їм важко зрозуміти подібні дотепи.
– Окрім цих, є ще улюблені жарти чи якась коронна фраза, яка може бути візитівкою команди?
– Жартів у нас дуже багато і кожний з них особливий. Найчастіше – це реальні події. Нам, як справжнім кавеенникам, весело завжди. Та особливо запам’ятався випадок, який трапився у Німеччині, коли до нас приїжджала збірна України. Один з українських гравців загубився в незнайомому для нього місті. Ми його шукали автобусом, з поліцією. А виявилося, він самостійно, не знаючи міста, мови, без грошей та телефону дістався до залу, де ми мали виступати, та ще й сидів там і чекав на нас. Пізніше все місто говорило про цей випадок, під час "розминки" із залу навіть пролунало запитання: "Якщо з України ще раз хтось загубиться, що тоді?"
– У своїй останній грі ви жартували на біблійні теми. Чи не боїтеся Бога?
– Гадаю, у Бога також є почуття гумору (сміється).
– Чи сподобалася вам гра у Чернівцях?
– Класні люди! Так приємно, що зал був переповнений. Гадав, будуть порожні місця, а тут... Така прекрасна атмосфера, нас так чудово прийняли. Хоча в Україну я особисто приїжджаю часто, а ось командою вперше.
– Які, на вашу думку, основні риси кавеенників?
– Звичайно, я можу відповісти – веселість і кмітливість, та це далеко не все. Потрібно бути готовим до великої самовіддачі і не забувати, що КВК – це робота, яка займає багато часу і потребує жертв.
