Військовий хірург Василь Завалецький мріяв, що коли вийде на пенсію, обов’язково стане бджолярем. Перший вулик купив понад 15 років тому, коли перебував на службі у військовому госпіталі у Кишиневі. Під час перших спроб "розібратися" з бджолами не раз потерпав від їхніх укусів.
– Іноді мені доводилося витримувати одночасно 150 укусів бджіл, – розповідає Василь Сафронович. – Через певний період почав помічати позитивні зміни в організмі. Я потерпав від радикуліту, але після укусів бджіл мені ставало легше. Тоді і вирішив зайнятися апітоксотерапією, тобто лікуванням укусами бджіл.
Вулик на підвіконні
Після того, як Василь Сафронович вийшов на пенсію, переїхав разом із дружиною до Чернівців. Працював лікарем у медпункті одного з чернівецьких заводів, а у кабінеті на підвіконні у нього стояв маленький вулик з бджолами, які літали навіть узимку.
– До мене часто зверталися робітники з різними недугами, зазвичай з остеохондрозом чи радикулітом, – згадує Василь Сафронович. – Якось запропонував одному робітникові полікуватися укусами бджіл, він вагався, але все ж погодився. Через декілька сеансів відчув полегшення, і вже після нього до мене зверталися десятки робітників.
Зараз Віктор Сафронович вже не працює і цілком присвятив себе захопленню. На околиці Чернівців у нього є дев’ять вуликів, але один вулик – обов’язково на балконі. І зовсім неважливо, що таке незвичне "господарство" розмістилося на п’ятому поверсі одного з будинків на вулиці Ентузіастів. Сусіди не скаржаться, бо бджоли – створіння чемні і на чужі балкони не залітають. Тож жодного разу ніхто від їхніх "незапланованих" укусів не потерпів. А ось вилікували вони не одну людину.
– Якось я помітила на нозі гулю, яка мене дедалі частіше боліла. Чоловік подивився і сказав, що у мене починається поліартрит. Одразу взявся за лікування і це справді допомогло. Але укусів бджіл я все одно досі боюся, – посміхається Тамара Михайлівна – дружина Василя Завалецького. – Це лікування – непроста річ. Зазвичай до нас приходять люди, які вже тривалий час лікувалися медикаментозно, і апітоксотерапія – це чергова спроба одужати.
Зубний біль втамував укус
На балконі у Василя Сафроновича – вулик з бджолами, а на підвіконні – понад сто книг та журналів про бджолярство і апітоксотерапію. Почав виписувати їх з 1981 року, ще коли служив у Німеччині. Тоді весь гарнізон дивувався, хто ж це примудрився аж з Росії виписати журнал "Пчеловод". Про бджіл і лікування з допомогою їхніх укусів може розповідати не одну годину.
Василь Сафронович лікується з допомогою бджолиних укусів понад 8 років, а Тамара Михайлівна – 6 років. Саме тому у свої 67 Василь Сафронович виглядає значно молодшим. Він не визнає ліків, а замість таблетки, коли болить голова, прикладає бджолу. Тамара Михайлівна розповідає, що взимку вони зовсім не хворіють на "звичні" грип чи ГРЗ.
– Розболівся у мене декілька місяців тому зуб. Я пішов до стоматолога, він почав мені розповідати, що потрібно "міст" знімати, а у нього не вистачає часу. Прийшов я тоді додому і вирішив на щоку до того місця, де болів зуб, прикласти бджолу. Спочатку одну приклав, потім другу, третю, і через декілька днів біль минув. Це було у квітні. Минуло вже три місяці, а зуб мене більше не турбує, – розповідає бджоляр.
Лікуються бджолами у Василя Сафроновича зазвичай рідні і знайомі. Але приходять і незнайомі люди, які дізналися про нього і його лікування від інших. Один сеанс "укусів" коштує 10 гривень.
– Зараз до мене приходять лікуватися четверо людей, – розповідає Василь Сафоронович. – Є 25-річна дівчина, у якої дуже ослаблений імунітет. Вона постійно хворіла, а рік тому пройшла курс апітоксотерапії і каже, що вже значно краще себе почуває. Тепер ось проходить повторний курс. Лікувалася й жінка з Садгори, у якої був зоб другого ступеня. Коли після укусів бджіл прийшла до лікарів, хвороби у неї вже не виявили.
Звісно, таке лікування – не панацея від усіх недуг, але все ж людям стає від цього краще, і я радий, що зміг їм допомогти.
Як лікують укусами бджіл
– Щоби лікувати укусами бджіл, потрібно мати медичну освіту, – каже Василь Завалецький. – Адже цілком можливо, що у людини може бути анафілактичний шок, тому я спочатку роблю пробу. Коли людина приходить вперше, на одну хвилину на поперек ставлю бджолу, потім витягую жало і дивлюся, яка реакція, чи немає великого почервоніння і набряку. На лікування раджу людям завжди брати із собою антиалергічні препарати.
Курс лікування апітоксотерапією – 200-300 укусів. Триває він 1,5-2 місяці. Потім на певний час робиться перерва. Загалом все залежить від стадії хвороби.
Не можна лікувати таким чином дітей, які надто чутливі до болю.
Лікування розпочинається з одного укусу бджоли, потім прикладають вже дві, три – до укусів бджіл виробляється певний імунітет, і таким чином можна дійти до 20-30 укусів одночасно. Хоча у кожної людини є власний "поріг". Наприклад, моя дружина витримує 10 укусів бджіл одночасно, а коли лікував її сестру, доходили навіть до 45.
Бджолу ставлять зазвичай на хребет чи поперек. Одна процедура триває 15-20 хвилин. Боляче перших 30-40 секунд, а далі по тілу розходиться тепло, покращується кровообіг, розширюються судини мозку. До речі, у людини після "укусотерапії" завжди покращується настрій, а ось бджола після цього гине.
Апітоксотерапія допомагає при радикулітах, остеохондрозі, поліартриті, зобові (ІІ ступінь), паралічі лицевого нерва, мігрені, нічному енурезі, гіпертонічній хворобі тощо.
