Серпень, який минає, черговий раз довів, що він – місяць багатий як на драматично-трагічні, так і на абсурдно-парадоксальні події. У серпні не лише розпочинаються світові війни, руйнуються імперії, падають літаки і тонуть човни. У серпні ще й стаються моторошно-комічні вияви якихось непередбачуваних контактів, альянсів, симбіозів, які годилося би назвати протиприродними, але, віддаючи данину політкоректності, назвемо просто небезпечними зв’язками.
Зважаючи на вчорашнє велике державне свято, цю тему можна було би розпочати з першого дня незалежності України, коли в протиприродний Акт вступили комуністичні номенклатурники разом із "червоними директорами" та націонал-демократи, підсилені політв’язнями-дисидентами, але не будемо всує ворушити історію. Дивних, м’яко кажучи, речей вистачає і нашому веселому сьогоденню.
Взяти, наприклад, Російську Федерацію і Китайську Народну Республіку. Що є, здавалося би, спільного у цих велетенських країнах? Чому вони проводять спільні військові навчання!? Адже хіба не зрозуміло, що вони перебувають у контрфазі: Росія поволі занепадає, а Китай бурхливо розвивається, і рано чи пізно на весь зріст постане питання територій російського поки що Далекого Сходу, який неухильно заселяють етнічні китайці. Тож конфронтація цих країн, незважаючи на їхню спільну нелюбов до США, виглядає неминучою. Щоправда, деякі політологи відшукали те спільне, що наразі об’єднує Китай і Росію, це – намагання запобігти виникненню "помаранчевих революцій" як у себе вдома, так і по всій Євразії.
До речі, про помаранчеве. Ця барва, зробивши свою справу в Україні, схоже, покидає її, даючи місце іншим кольорам, а сама вирушає у великий похід світом, збираючи то тут, то там свої помаранчеві майдани. На цей час вони виникли в Ізраїлі (помаранчеві поселенці проти синьо-білої влади, що цілком у дусі традицій серпневих парадоксів).
На терені міждержавних україно-російських відносин теж було з чого подивуватися. В Україну приїхав міністр економіки РФ Герман Греф, переговорив зі своїм українським колегою, і, як годиться, вони дали спільну підсумкову прес-конференцію. На ній наш національно свідомий міністр економіки Сергій Терьохін своєю владою і, схоже, з власної ініціативи скасував Єдиний економічний простір. "ЄЕП більше нєт", – цитують пана Сергія інформагенції. Цим пан Терьохін подивував не лише російських товаришів, а й, як виглядає, і колегу-міністра закордонних справ, і пані прем’єр-міністра, які почали тлумачити заяву міністра економіки у бік пом’якшення, що межувало зі спростуванням. Згодом остаточно це таки спростував сам Президент, але який хвацький сміливий радикальний вчинок зробив міністр-патріот Сергій Терьохін! До такого кроку Президента Ющенка відразу після інавгурації були готові і Україна, і Росія, і світ, але він не зробив його, тепер зрозуміло чому.
Та найсмішніше минулого тижня було спостерігати, як марксисти-атеїсти кинулися захищати Київ від монголо-татарської навали, втіленої, за їхніми уявленнями, в ієрархію Української греко-католицької церкви. Жодних імен, жодних назв політичних партій (самі розумієте, чому). Зазначимо лише одне: поєднувати православний хрест і червону зірку не додумався свого часу навіть товариш Сталін. Він хоча й керував усіма релігіями в СРСР, проте комуністичну партію і церковну ієрархію розрізняв чітко.
На загал серпень зі своїм пронизливим прозорим світлом суттєво прояснює мізки. Особливо політичні. І тепер, як ніколи, стає зрозуміло, що все минуче, що політична доля іронічна часом до жорстокості і що той, хто вчора мав і міг усе, завтра, за влучним висловом Жириновського – "Хто в еміграцію, хто у в’язницю, хто в могилу".
