Їхав до Франції, а опинився в австрійській в’язниці

По допомогу ми звернулися до одного нашого знайомого – тренера, який дружить з батьками і часто буває за кордоном, – розповідає Владислав. – Той порадив звернутися до свого знайомого, а його знайомий до ще одного свого знайомого. Останній погодився допомогти за 750 євро. Звати його Василь Г., але про це я довідався пізніше, а спочатку цей 45–річний чоловік назвався іншим іменем. Отже, Василь сказав, що зробить легальні документи і взяв гроші. Домовилися, якщо подорож не вдасться, він поверне валюту. Коли документи були готові, нас семеро сіли в мікроавтобус і поїхали: більшість прямували до Італії. Коли перетнули австрійський кордон, я звернув увагу на те, що в паспорті немає відмітки про це. А за 200 кілометрів від Відня, коли опівночі ми зупинилися біля якогось готелю, до нашого бусика під’їхало авто з двома поліцейськими, і нас забрали до відділку. Перебули до ранку там, а потім прийшов перекладач. Одне слово, опинилися у в’язниці – були там десять днів. За незаконний перетин кордону заплатили по сто євро. Харчували у в’язниці добре, щодня – годинна прогулянка, душ два рази на тиждень, тенісні корти. А потім таких 60 нелегалів автобусами відправили до Чопа. Приїхавши додому, я відразу подзвонив до Василя Г. Той сказав, що може відправити мене вдруге. Однак я не захотів, попросив, щоби він повернув мої гроші. Василь частину повернув, але ще залишився борг – 350 євро та 300 гривень. І це лише після того, як я звернувся до міліції, яка в діях Василя Г. не знайшла складу злочину, та до Шевченківської райпрокуратури. Василь навіть розписку написав, що протягом місяця поверне гроші, але не робить цього, уникає зустрічей. А ще каже, що поверне гроші тоді, коли матиме їх. Мовляв, можеш звертатися до суду. Я ж знову звернувся по допомогу до райпрокуратури, пообіцяли дати відповідь, але її немає, хоча всі терміни вже вийшли. Ось так я став жертвою нечесної людини. Тому радив би тим, хто хоче їхати на заробітки за кордон, мати справу лише з надійними структурами.