Оскільки у складі донеччан одним з кращих на полі був голкіпер Валентин Єлінскас, йому й випало найбільше спілкуватися з журналістами.
– Ця гра, можна сказати, була набагато "веселішою", ніж ветеранська. Обидві команди продемонстрували непоганий футбол, але трофей, на жаль, був лише один.
– У пропущених м’ячах вас важко звинуватити...
– Перший удар був дуже важким. А ось у другому епізоді міг і врятувати. Я виставив стінку з 5 гравців, але останньої миті туди став шостий, а в цей момент Мглинець пробив. Виконав він, слід зазначити, чудово!
– Між основними командами "Шахтар" і "Буковина" – величезна "прірва"...
– А у ветеранському футболі ситуація інша. У "Буковини", здається, і середній вік гравців трохи менший, ніж у нас. А у ветеранському віці, як і в юнацькому, один-два роки відіграють велику роль. За минулорічним фіналом ми знаємо "Буковину" як потужну команду, тому, певною мірою, навіть побоювалися суперників. Думали, що гра видасться для нас ще важчою. А результат… Все могло бути й інакше. Торік нам посміхнулася фортуна, цього року – "Буковині". Гадаю, навесні у матчі за Суперкубок ми остаточно з’ясуємо, хто сильніший (сміється, – авт.).
– Ви перебуваєте у досить непоганій формі, підтримуєте її спеціально?
– Раз на тиждень граємо у чемпіонаті області серед гравців старших 40 років, це і є тренуваннями. Футбол для нас – віддушина. Доки зможемо рухатися, будемо грати.
– А поза футболом чим займаєтеся?
– Маю маленький бізнес, який допомагає прогодувати сім’ю.
– У "шахтарській" "сім’ї" місця не знайшлося?
– Там всі місця зайняті – надто добра зарплата, щоби вакансії були (сміється, – авт.).
