Одним з найбільш захопливих за всю історію Кубка України з футболу став цьогорічний фінал, в якому київське "Динамо" здолало донецький "Шахтар" – 1:0 (Рінкон, 11 п. На 25 хв. Левандовскі ("Ш") не реалізував пенальті). Особливим він був ще й тому, що вперше такий матч обслуговувала іноземна суддівська бригада – з Норвегії.Про це супервидовище, як кажуть, зсередини, розповів друг "МБ" і ведучий "Телефортуни" Петро Мага:
– Атмосфера на стадіоні була просто вражаючою! За винятком того, що тричі запалили димові шашки. Дим був чорний, неприємний, що псувало атмосферу. Але в повітрі все одно був дух дружелюбності. З Донецька на фінал приїхали приблизно 28 тисяч уболівальників, тож Київ нагадував часи революції, бо все було в помаранчі. Донеччани переважно сиділи в окремих секторах, але і впереміш з киянами – теж. Жодних конфліктів я не помітив. "Підколювали" один одного, кияни на моїх очах давали мобілки гостям з Донецька, коли тим треба було телефонувати додому.
Були, звісно, на трибунах розмови про те, що арбітр вилученням Маріки (на 18 хвилині – ред.) зіпсував матч. Бо в меншості, звісно, важко грати на повну потужність. Але разом з тим "Шахтар" дуже сподобався. Хлопці
фантастично боролися, у меншості примудрилися створити чимало голевих моментів. Гра не була грубою. Хоча кілька разів добряче дісталося Тимощуку, постраждав в жорстких сутичках і Верпаковскіс та інші футболісти.
Шовковський – окрема тема. Красень! Тягнув все, що можна.
Я вів всі останні фінали, тож знаю, що температура ще ніколи не підвищувалася до позначки 32 градусів. Це додатково виснажувало гравців. Коли пролунав фінальний свисток, було враження, що гірняки не мали сил навіть засмучуватися. Я підійшов до Лаштувки, ми мило поговорили чеською. Він сказав: "То є життя, нічого не вдієш".
Після матчу було фантастичне відчуття, коли Ахметов, Прокопенко, Луческу і всі футболісти "Шахтаря" підійшли до трибун своїх фанів, хвилин 5-7 стояли там, кидали їм футболки. Було видно, що вболівальники їх дуже люблять. "Динамо" теж працює в цьому напрямку, але такої торсиди кияни ще не мають.
За лаштунками зустрів нещодавнього динамівця Андрія Гусіна. Йому матч теж сподобався.
Шкода Горана Гавранчіча. Він сказав мені, що, найімовірніше, не поїде грати за збірну, бо потягнув або надірвав м’яз.
Після гри здивувало й те, що футболісти покидали стадіон не на клубних автобусах, а хто як. Несмачний ішов зі своєю дівчиною, представники обох команд впереміш довго роздавали автографи всім охочим.
– А тріумфального шампанського ведучому дісталося?
– Не вийшло. Коли мав йти з ними на коло пошани, на очі потрапив "потерпілий" від шампанського Гусєв. Довелося 10 хвилин збирати з його голови блискітки, які прилипли після душу з шампанського. Він нагадував американську зірку 30-х років.
