Важко уявити, як сприймали сучасники Олександра Сергійовича Пушкіна вчинок його героїні Тетяни Ларіної. Вона, як відомо, освідчилася в коханні Євгенію Онєгіну. Мабуть, ніхто просто не повірив, що таке можливо, бо навіть сьогодні жінки, які роблять перший крок у коханні, викликають подив і осуд оточення. Та чи є для цього підстави?Марина Миколаївна, 54 роки:
– Ми з моїм майбутнім чоловіком познайомилися ще у школі. Я була у сьомому класі, коли до нас у клас прийшов новий хлопчик. Його батьки переїхали з села, а ми всі були такими міськими, що куди там! Звичайно ж, він одразу став мішенню для кпинів. Тоді всі жили досить бідно, але він і на цьому тлі виділявся: ходив до школи в кімнатних тапочках, та ще й перетягнутих гумкою, щоб не спадали. Коли він почав виявляти до мене цікавість, я готова була крізь землю провалитися від сорому. Я ж тоді не бачила, який він симпатичний, розумний, які в нього прекрасні блакитні очі.
Аж до закінчення школи він віддано ходив за мною! Усе просив портфель піднести, запрошував прогулятися. У десятому класі він уже, звичайно, не ходив у тапочках, загалом став виглядати дуже пристойно, але всі мої однокласники й далі вважали його селюком, ігнорували, продовжували насміхатися, хоч уже й не так затято. А я сама собі боялася зізнатися, що вже давно симпатизую йому.
Після школи він іще кілька разів приходив до мене, потім пішов до армії і листів звідти не писав. Я тим часом вступила до медучилища, зустрічалася з одним хлопцем, потім з іншим… Поступово я зрозуміла, що ніхто не кращий за того хлопця, якого я стільки років зневажала. Думки про нього не давали спокою. Я навіть хотіла розшукати його батьків і запитати, як він, де… Аж раптом одного дня зустріла його на вулиці. У мене серце завмерло, я боялася поглянути на його праву руку – раптом там обручка! Але, на щастя, обручки не було. Ми домовилися про зустріч. Вірите чи ні, але на першому ж побаченні я запропонувала йому одружитися зі мною. Відтоді ми не розлучаємося.
Олена, 36 років:
– Я вийшла заміж досить пізно, як за нашими мірками – у тридцять років. Не шкодую, що склалося саме так, бо врешті-решт зустріла найкращого у світі чоловіка.
Коли ми познайомилися, він був уже розлученим, причому давно: вперше одружився ще у двадцять, а за два роки розлучився. На момент нашої зустрічі йому було 33 роки. Нас звели спільні знайомі, але мене при цьому попереджували: він запеклий холостяк, тож шансів у тебе мало.
Коли я його побачила, вирішила, що скільки б там шансів у мене не було, буду боротися. А я йому, до речі, з першого разу не сподобалася. Це він мені вже потім розповів, та я й сама здогадалася. Раніше в таких ситуаціях я відступала, ніколи не нав’язувалася чоловікам, вважала, що це – ганьба. Але він так мені сподобався, що мене нічого не хвилювало.
Після першої зустрічі ми обмінялися телефонами, але я знала, що він не подзвонить, і зателефонувала сама. Мабуть, його вразила моя рішучість, і він погодився зустрітися. Так і склалося, що я сама запрошувала його на побачення. Щоправда, врешті наші стосунки були традиційними: за вечерю чи кіно платив він, він мене першим поцілував. Згодом і щодо зустрічей почав виявляти ініціативу, а потім першим сказав, що кохає мене. Минув рік, у нас все було чудово, ми навіть познайомилися з батьками одне одного, але про одруження не йшлося.
Якось я заговорила про це з мамою, і вона сказала, що мій коханий, можливо, має дуже невдалий досвід шлюбу і просто не може наважитися. Мама порадила поговорити з ним про це. За нагоди я так і вчинила, і він справді зізнався, що перший шлюб у нього був жахливим. Вони з першою дружиною були ще дуже молодими, ні серйозної роботи, ні житла не мали. Довелося мешкати з її батьками. То було пекло: постійні докори, що він не забезпечує сім’ю, що сидить у них на шиї. Спочатку дружина була на його боці, а потім різко змінила думку.
Я вислухала його уважно і сказала таке, що сама від себе не сподівалася почути:
– Забудь про те, що було, одружися зі мною. Ти ж бачиш, що ми з тобою – друзі, партнери, і я ніколи нічого від тебе не вимагатиму.
Він посміхнувся і поцілував мене. Наступного дня ми подали заяву до ЗАГСу.
