Саме це слово, як вважають деякі дослідники, лягло в основу одного з наймальовничіших сіл Кіцманщини – Валяви. За іншою версією, топонім походить від молдовського "валя" (долина), бо поселення розташоване на берегах невеличкого потічка.
Перша письмова згадка про село Валява датується ще 1423 роком. Проте археологічні розкопки засвідчили, що люди селилися тут, а саме в урочищі Гердев, ще у III тисячолітті до н.е.
З Валявою та околицями пов’язано багато цікавих легенд. Одна з них оповідає про поселення – фортецю Сигет і гору Микулиху. Назва останньої, ймовірно, походить від імені сотника, підрозділ якого надіслав сюди галицько-волинський князь Данило для охорони південних рубежів князівства. За переказами, сотник зі своєю дружиною Микулихою і вояками запекло билися з ордою татаро-монгольського воєначальника Бурундая, яка спробувала підкорити ці краї. Останньою від кривавої шаблі загинула відважна жінка.
Також розповідають, що на межі Валяви і Суховерхова є "зачаровані" Турецькі двері. Колись вони знаходилися на поверхні, але з часом їх присипало грунтом. Оповідають, що якось група відчайдухів спробувала ті двері відчинити, але знявся такий сильний вітер, що сміливців розкидало долиною. Відтоді ніхто й не намагався туди потикатися, і серед краян побутує думка, що тому, хто наважиться таке вчинити, буде "дуже зле". Ймовірно, там міг бути підземний вихід зі згадуваної вище фортеці Сигет.
Знаменною подією у житті села було спорудження 1778 року церкви – однієї з найдавніших із нині діючих на теренах Кіцманщини.
На околиці села досі стоїть пам’ятний хрест на честь скасування панщини.
А про тутешній страйк наймитів 15 серпня 1907 року писали навіть у підручниках з історії. У розпал жнив 400 робітників відмовилися працювати, вимагаючи підвищення платні. Власник поля Метч викликав з Кіцманя жандармів, а із сусідніх сіл – штрейкбрехерів. Виступ придушили, а бунтівників побили і кинули до в’язниці. З помсти потім хтось із валявців спалив уночі два ожереди господаря.
Свій слід в історії села залишила Перша світова війна: 1915 року в урочищі Ставки відбулися криваві бої між австрійськими і російськими полками. Після того цей масив назвали "Полем пам’яті".
До речі, саме уродженцю Валяви і своєму товаришу по військовій службі Юрчику присвятив поему "Дезертир" Юрій Федькович.
