Щоб там не говорили про старі Чернівці, але лікарі тут були чи не найкращими в Європі. Навіть якщо лікарські методи часом видавалися дивними, як у медика Масловського, який рекомендував один лік: постільний режим та ромашкову гербату.Про це писав у своїх спогадах колишній чернівчанин Георг Дроздовський.
Невиправно грубим типом 100 років тому у місті вважався авторитетний і досвідчений хірург П’яткевич, який не визнавав
жодних умовностей.
Якось його покликали у маєток до однієї пацієнтки-бельгійки, яка не дуже дружила з німецькою мовою. Вона проводила літо в садибі свого кузена, і коли лікар прибув туди, то констатував, що тітонька, будучи палкою прихильницею шоколаду, споживала його "конвеєрним" способом, аж доки "конвеєр" не забився й не припинив рухатися. Ситуація була важка, почали навіть боятися за життя дами.
Лікар узявся до справи і почав прочищати "конвеєр", але поводив себе дещо брутально, отож нагородою йому були голосні зойки. На всі ці стогони він відреагував так: "Замовкни вже, стара суко!" – після чого у жертви відняло мову. Коли лікар, отримавши солідний гонорар, від’їхав, вона сказала трохи ображено: "Він мені затуляти рота і називати "стара сука" – "сука" – поганий комплімент, але "стара" – о нон! Не галантний кавалір, пан Docteur!"
Був також лікар, який славився тим, що діагностував на відстані. Якось до шпиталю привезли маму Георга Дроздовського з підозрою на черевний тиф. Медсестра у прийомному відділенні злорадно кинула: "Ви у нас вже тринадцята!" Нарешті з’явився лікар і мовив з порога: "У вас є плями?" – "Так, на стегні!" – "Висипний тиф!" – почулося з порога. "Я так не думаю, пане докторе! Я просто вдарилася і набила синяк!"
Такі лікарі були винятками, а взагалі у місті медики поводили себе дуже ввічливо і мали славу, яка сягала Молдавії і Бессарабії. Вони з готовністю приходили на виклик і були переважно людяними, коли йшлося про гонорар. До того ж були у великій дружбі з гумором.
Особливою прихильністю чернівчан користувався доктор Штайер, котрий, як свідчить вже саме ім’я, був поляком; адже у Чернівцях поляки звалися Фрідль або Зедельмайер, а німці – Єречинський чи Дроздовський. Він був товстелезним, з бичачою шиєю, наділений богатирським здоров’ям і веселою вдачею, що аж хлюпала через край і передавалася пацієнтам.
Якось він потрапив в одну не дуже знайому жіночу компанію, що складалася з молодих осіб, сповнених життєвої снаги. Тієї миті, коли він, весело жартуючи, зробив якийсь необережний рух, трапилося щось таке, що за його тлустості оформилося у звук. Молоді дами пирснули зі сміху. Тоді доктор Штайер вклонився і мовив: "Я не думав, що дам можна так легко розважити!"
"Сприймай усе з гумором!" – він жив за таким девізом.
