– Коли ми вперше їхали до Донецька три роки тому, були помаранчеві часи, і батьки не хотіли нас відпускати, – розповідає Василь ПАЛАМАРЮК, керівник шоу-балету "Centenario", який нещодавно повернувся із виступу в Донецьку. – Казали: "Ви будете їхати через Київ, там небезпечно, а Донецьк – це взагалі не зрозуміло що". Зустріли нас там дуже добре. Не було жодного натяку на те, звідки ми приїхали і хто ми. У нашій делегації був хлопець, який розмовляв лише українською, і донеччани намагалися з ним спілкуватися українською. Лише на одній з дискотек роздавали папірці з політичною рекламою. У компанії донецьких студентів був парубок, який підтримував Юлію Тимошенко. Він знайшов однодумців з чернівецької компанії.
– Цього року ституація там дещо загострилася, але ми під час поїздки особливо цього не відчули. Туди ми приїхали вже як знавці місцевості. Окрім концерту, мали виступ ще й у місцевому дискоклубі. Донецькі нічні клуби відрізняються від наших високим рівнем організації та обслуговування. Наприклад, наш університетський дискозал "911", порівняно з донецьким, – "сарай з лампочками". Університетська дискотека у Донецьку – це окреме приміщення, де є караоке-бари і багато апаратури. За враженнями моїх танцюристів, які відвідали міський дискозал, наші міські клуби й поруч не стояли з цією "нещасною" міською дискотекою, до того ж не найдорожчою.
– Рівень культури вищий, ніж у чернівчан, – каже юнак. – Коли хлопцеві з нашої делегації потрібна була медична допомога, я пішов в аптеку по ліки. Аптекарка поставила мені стільки запитань – і що з ним, і які симптоми, і на яку суму ви розраховуєте, – що я гадав, вже не виберуся звідти. Таке враження, що автомобіль купував в аптеці.
Донецьк – місто промислове, тому земляні насипи від шахт можна побачити просто посеред міста. Проте воно, за словами танцюристів, чистіше за наше. Тільки повітря запилене і важче за чернівецьке. Парки теж закидані бляшанками, але вулиці та площі довкола супермаркетів – чисті, а клумби доглянуті. Місто – дуже акуратне. Рівень цін на харчі приблизно однаковий, хоча для покупок треба йти на ринок. У магазині, кажуть хлопці, дорого. Одяг у бутиках також дорогий. Проте мобільні телефони у тому ж супермаркеті коштують дешевше, ніж у нас на Калинівському ринку.
– Модель мого телефону у торговому центрі "Дон-Сіті" коштує на 120 гривень менше, ніж в одному з найдешевших магазинів мобільних телефонів у Чернівцях, – каже Василь.
– Цього року бачив на вулицях Донецька такі марки автомобілів, що й у Києві не завжди зустрінеш, – розповідає хлопець. – Побували й поблизу будинку найбагатшої людини України Рината Ахметова. Звичайно, на ділянку нас ніхто не впускав. Уся територія обгороджена парканом. Уявіть собі стоянку довкола "Майдану", ось на таку відстань не можна підходити до власності Рината Ахметова. Будинку я не розгледів. Паркан не надто високий, проте за деревами на території садиби будинку не видно. На диво, охоронець не "визвірився", а культурно нам пояснив, що ближче підходити не можна.
