6 травня за церковним календарем – день великомученика Юрія. Цей святий – цілком історична особа. Він був військовим, мав високий чин у римській армії і сповідував християнство. Саме за це та небажання поступитися вірою його у 303 році нашої ери стратили. Юрій – один із улюблених святих українського народу. Січові стрільці вважали його своїм покровителем. Крім того, в усіх християнських народів він, як вважається, опікується землеробством і скотарством. Адже грецькою мовою ім’я Юрій звучить як Георгос, що й означає "хлібороб".
Повір’я про Юрієву росу
Роса у день святого Юрія вважається цілющою як для тварин, так і для людей. Хворі йшли вмиватися нею (надто ті, хто мав проблеми із зором) та навіть збирали її в склянки про запас. Дівчата вмивалися цією росою "на красу".
Звичаї дня святого Юрія
- Уся громада села вирушала на обхід полів. Там відправляли молебни, спільно молилися за врожай.
- Дівчата плели вінки із зеленого жита, святили їх у церкві, а коли йшли на поле хресним ходом, клали вінки на хоругви, "щоб жито родило".
- Після молитви на полях влаштовували трапезу. Весь день селяни їли та пили на полях. Був також звичай закопувати на полі "свячене", яке залишилося від Великодня.
- Оскільки для хорошого врожаю потрібен дощ, з’явився звичай поливатися водою на Юрія. Здебільшого поливали визначену особу, наприклад, пастуха. При цьому примовляли: "Якщо дощ на Юр’я, буде хліб і в дурня".
- Та найголовніша дія, яка відбувалася на святого Юрія в українських селах, – вигін худоби на "Юрієву росу". Якщо вигнати худобу на пасовисько вдосвіта, коли ще є роса, і вона добре напасеться, то весь рік не буде хворіти. Молока корови даватимуть багато, і високої якості.
- Вважалося також, що треба подбати і про захист від відьом, які можуть це молоко у корів відібрати. Саме для цього у буковинських селах на ворота клали (й досі кладуть) дернові "кицьки". Подекуди ще втикають у них гілочку верби. Відьми нібито бояться цієї зелені і оминають двір.
