
Маленькі колекціонери
У цей час може з’явитися пристрасть до колекціонування. Діти збирають усе підряд – марки, камінчики, черепашки, значки тощо. Батьки не бачать жодної цінності в цих колекціях, але для дітей – це справжні скарби. Вони тримають їх у шухлядах, на поличках, у шафі, кишенях, портфелі. Зазвичай колекція не впорядкована, розкидана по всій квартирі.
Незалежні,
але вразливі
Ледачих та байдужих вони лише вдають із себе. Насправді восьмирічні діти щосили намагаються бути самостійними і впевненими в собі, це допомагає їм стійко переживати прикрощі. Якщо їх покарати, наприклад, забороною прогулянки, вони у відповідь лише буркнуть: "Ну і що, я й не хотів іти гуляти". Проте це показна байдужість, яка потребує від дитини значних зусиль. І як тільки ці зусилля перевищать межу витривалості дитини, вона починає плакати. Коли плачуть дівчатка, це чомусь здається нормальним, а від восьмирічних хлопчиків уже чекають чоловічої витривалості, а дарма. До 12 років дитина порівняно легко плаче, незалежно від статі. І ліпше, якщо вона полегшить свої страждання слізьми, аніж замкнеться в собі, що може негативно вплинути на її психічний стан.
Друзі на все життя
У вісім років помітне розмежування інтересів: в іграх дівчатка і хлопчики відокремлюються. Цей вік також є визначальним у виборі друзів. Уперше в житті дитина починає перейматися проблемами іншої людини, не члена родини. Ця прив’язаність цінна тим, що в її основі лежить не кровний зв’язок, а спорідненість душ, тобто схожі або доповнюючі риси характеру і смаки. Так закладається фундамент майбутньої здатності зав’язувати міцні людські стосунки. Батьки повинні терпляче і з розумінням ставитися до відвідувань удома їхніх сина або доньки товаришами. І якщо вони при цьому не втручаються в дитячі справи, привітні і гостинні, то цим підвищують авторитет своєї дитини серед однолітків.
Перші кишенькові гроші
У цьому віці дитина вже повинна отримувати кишенькові гроші. Бажано, щоби вона розповідала, на що їх витратить. Дитина казатиме правду лише тоді, коли взаємини між нею і батьками довірливі.
Покарати можна
і без стусанів
Теоретично всі знають, що бити дитину недобре. Але багатьом батькам не вдається обійтися без стусанів. Насправді найстрашніша кара для дітей цього віку – обмеження у спілкуванні з батьками. Проте таке покарання матиме значення, якщо діти і батьки справді мають тісні стосунки, вони грунтуються на довірі і любові, а час, проведений з батьками, для дитини цікавий і бажаний.