Як ми й передбачали, непорозуміння (м’яко кажучи) між президентською і прем’єрською сторонами поглиблюються. Теми взаємного роздратування ті самі – приватизація і енергетика. Перша конфліктна тема персоніфікувалася в особі голови Фонду державного майна Валентини Семенюк. Уряд відсторонив пані Семенюк від виконання обов’язків голови ФДМ і призначив на це місце в.о. бютівця А. Портнова. Логічно, бо саме уряд в кінці року спитають за виконання плану приватизації і наповнення бюджету. Але президент Ющенко став на захист соціалістки Семенюк і своїм указом відновив статус-кво, чим шокував очільників БЮТ, зокрема першого віце-прем’єра О. Турчинова.
В енергетичній площині актуалізувалася вічно конфліктна газова тема. Спочатку російський "Газпром" виявив заборгованість України за російський газ 500 млн доларів з першого січня цього року та півтора мільярда доларів взагалі (цікаво, що газ в Україну постачає компанія "РосУкрЕнерго", яка на 50% належить "Газпрому"), а потім уже дочірня компанія "РосУкрЕнерго" – "УкрГазЕнерго" виставила рахунок НАК "Нафтогаз України" теж на півтора мільярда доларів. Президент Ющенко оголосив, що попередження "Газпрому" про можливе припинення постачання газу в Україну – це реакція на радикальні заяви прем’єр-міністра Тимошенко про наміри переглянути газові схеми. Одне слово, Тимошенко розізлила "Газпром", і тепер питання газового боргу Ющенко спробує владнати особисто з президентом Росії. Ось така гармонійна співпраця і монолітна єдність коаліції демократичних сил.
На цьому тлі беззаперечним успіхом політичного керівництва України виглядає вступ у Світову організацію торгівлі. Після набуття членства у Раді Європи це другий по-справжньому важливий акт приєднання України до впливових міжнародних структур.
Про вади і переваги вступу України до СОТ вже говориться за усталеною штампованою схемою: мовляв, виграють від цього експортери металургійної і хімічної продукції, а програють аграрії, також неприємні часи настануть для банківської сфери, коли в Україну зайдуть філіали зарубіжних банків.
Ще одна, майже міфічна тема з’являється у зв’язку зі вступом України в СОТ, це те, що тепер Україна нібито зможе шантажувати Росію, яка на шляху до СОТ, і вимагати від неї торгових преференцій, зокрема в енергетичній сфері. Та це навряд чи. Таке можливе лише тоді, коли Україна прийме європейську ціну на газ (понад 300 доларів за тисячу кубометрів), а доки ми отримуємо "найдешевший в Європі газ", ніякого тиску на Росію не буде.
Всі експерти сходяться на тому, що однозначно від вступу України в СОТ виграють споживачі, – на ринку з’являться якісні дешевші за українські аналоги, багаті за асортиментом товари. При чому різні – від жувальних гумок до легкових автомобілів.
В політичному аспекті вступ до СОТ теж може суттєво прислужитися Україні. Необхідність ратифікувати підписаний президентом протокол і внесення поправок у 11 законів може змусити Верховну Раду запрацювати. Бо нікому СОТ так не потрібна, як металургійним і хімічним олігархам, найрясніше присутнім в опозиційній Партії регіонів.
