Мешкає у Кіцмані 80-літній Орест Моргоч. Земляки шанують його не лише за поважний вік, але і як справжнього патріота, рідкісного майстра з виготовлення скрипок.Славен і рід, з якого походить Орест Моргоч. Його прадід Василь Дмитрович у середині ХІХ століття був селянським депутатом австрійського парламенту від Буковини, де сидів поруч із славнозвісним Лук’яном Кобилицею. Але далі мова піде про прабабцю Ореста, дружину Василя Дмитровича Марію.
Тоді у багатьох країнах Західної Європи виникла передреволюційна ситуація, у тому числі й в Австрійській імперії, де ще панували кріпосницькі відносини, і до складу якої входила Буковина. Люди працювали тут на пана два дні на тиждень і не мали перед ним більше жодних обов’язків. За переказом, цісар послав представника сільськогосподарського департаменту свого уряду на східні терени, аби він вивчив і доповів про становище тамтешніх селян. Представник поїхав, подивився, а на засіданні парламенту нібито змалював ситуацію у рожевих
фарбах. Цього Василь Моргоч не міг стерпіти і, не добираючи слів, вигукнув зі свого місця: "Брешеш!"
Виникла думка відрядити до цісаря дружин парламентарів від Буковини з низьким поклоном і проханням скасувати панщину.
Дід розповідав Орестові Моргочу, що, чернівецькі депутати налякалися та навідріз відмовилися відпускати своїх жінок.
І тоді за справу взялися дружини парламентарів-селян: Моргоча, Лук’яна Кобилиці, Долинюка і Кирсти. Зібралися усі четверо у Кіцмані. Звідти запряжений четвіркою фіакр доставив їх до Снятина. Там пересіли на не менш комфортабельний екіпаж і через
Яблунецький перевал, Закарпаття, Угорщину прибули до Відня. Жінок розмістили у гарному готелі. Про це потурбувалося буковинське земляцтво. Жінки помилися після далекої дороги, причепурилися (а всі були досить молоді і привабливі).
Наступного ранку, одягнувши національне вбрання, потрапили на прийом до цісаря. За переказами, буковинки, опинившись перед монархом, низенько йому вклонилися, а потім стали на коліна. Імператор Фердинанд, розчулений таким проявом простолюдинської відданості, ласкаво посміхнувся, навіть поцілував
кожній руку. Жінки подали йому написане німецькою мовою прохання про відміну панщини. Цісар пообіцяв розглянути це питання. Наступного дня жінкам від імені імператора вручили омріяний документ з його власноручним підписом.
Коли жінки повернулися додому, в Кіцмані зібралися тисячі жителів прилеглих сіл, представники інших повітів Буковини. На велелюдному зібранні під радісні вигуки присутніх було зачитано указ про скасування панщини. На ознаменування тієї великої події на околиці Кіцманя, поблизу нинішнього РЕМу, встановили пам’ятний хрест із відповідним надписом. А під ним було закопано закорковану скляну посудину з переписаним на пергамент цісарським розпорядженням. Щоправда, вже за радянських часів хрест викопали і кудись вивезли, а місце заасфальтували. Може, ще й досі у землі лежить той документ. Орест Моргоч каже, що приблизно знає, де він може знаходитися.
