Невідома Буковина: вулиця, де дізнавались останні новини і світські плітки

Це було місце променаду всіх студентів, ледацюг, офіцерів, гульвіс та дівиць на виданні.

"Те, що Невський для Петербурга, Унтер-ден-Лінден для Берліна чи Корсо в Римі, то була Панська вулиця в нашому місті на пагорбах – його обличчя і таємна гордість , – писав у своїй книзі "Перше життя" письменник Петер Демант (літературний псевдонім Вернон Кресс). – Туди ходили, як у клуб, аби дізнатися останні новини та світські плітки, побачити інших і себе показати. Це було місце променаду всіх студентів, ледацюг,офіцерів, бонвіванів (гульвіс типу Дон-Жуана – ред.) та дівиць на виданні. Ми обурювалися, коли яка-небудь екстравагантна мода вчасно не з’являлася на вітринах "Вартпароняка і Хлебнікяна" на вулиці Панській".



Якось Панська пережила велику сенсацію. Молодий граф Василько, тоді студент, посперечався на ящик шампанського з румунським бароном Мустацею, що серед білого дня, під час найбільшого скупчення народу, він пройде по всій вулиці Панській босоніж. Про це написав репортер однієї міської газети, нагадавши, що батько Василька – член парламенту. Чернівчани думали, що студент пожартував і мовчки віддасть барону виграний ним ящик шампанського. Але Мустаца наполягав на серйозності парі.

Настав останній день, який надали графові для виграшу. В дванадцятій годині репортери зібралися біля кафе "Європа". Там зі своїми друзями стояв, опираючись на бамбукову тростину, барон Мустаца. Їх оточили зіваки, які знали про суперечку і з нетерпінням очікували результату. Більшість вважали, що граф Василько не буде ганьбитися. Його високу фігуру в чорному ніхто не помітив.

Було спекотно, люди почали втрачати терпіння і вже хотіли розходитися. "Айда, панове, по домівках", – велів Мустаца, розкурюючи англійську трубку. "А коли розіп’ємо моє шампанське? – раптом запитав якийсь брудний суб’єкт у старих штанах, порваній сорочці, кашкеті зі зламаним козирком. Його обличчя було вимазане сажею, і був він босий.

Біля чоловік стояв ящик зі слюсарними інструментами. Він вийняв із порваної кишені білу хустинку і почав витирати нею обличчя. "Пройшов так усю Панську, – сміявся граф. – Свідки: мій батько та ще головний редактор газети доктор Лауффер. Приходьте всі до мене ввечері, тільки випивка – ваша".
Тут під’їхав старий граф у своєму чудовому екіпажі й забрав брудного слюсаря, залишивши враженому Мустаці ящик з інструментами.

Цікаві факти

*Любили приходити на Панську і молоді заміжні дами. Вони смакували найкращими у місті тістечками та морозивом у відомій кондитерській Рипяну і ділилися плітками. А студенти користувалися експрес-буфетом. Треба було кинути в автомат монету – і з’являлися кава, шматок торта або пиріжок. Гімназисти йшли до Гросу їсти баклаву, конфітюр, рахат-лукум, халву.

*На розі нинішніх вулиць Ольги Кобилянської та Кохановського знаходився невеличкий магазинчик капелюшків. Сюди приходили не лише чернівецькі панянки, а й приїжджали полячки зі Львова та румунки з Бухареста. Шили капелюшки швачки, які стажувалися у Парижі. Ціни були дуже високі, але дама, яка придбала тут капелюшок, могла парадуватися в ньому в будь-якій європейській столиці.

*Вітрини книжкового магазину на Панській рясніли новинками західних видань французькою, англійською, німецькою та румунською мовами. Українські книги та газети продавали в Народному домі. Зате російські книги були під суворою забороною. А доктор Бернфельд тримав скромну платну бібліотеку, де за невеликі гроші можна було прочитати всі нові бестселери та останні наукові видання.

*Фасад триповерхового магазину "Вартпаронян і Хлебнікян" був покритий модним тоді будівельним матеріалом – сумішшю цементу, битого скла і цегляного щебеню. У просторих вітринах лежали фантастичні тканини – від італійського шовку до шотландського твіду. Ціни були астрономічні, але в місті жили багаті люди, та й молоді шарлатани не шкодували на дорогу моду останніх грошей – був прямий розрахунок у шикарному костюмі "заарканити" вигідну партію. Покупців обслуговували прикажчики в однакових костюмах, що було тоді новинкою.

*Був на Панській магазин делікатесів, де продавали різні сири, омари, ікру. Але юного Петера, як й інших хлопчиків, більше приваблював магазин "Адольф Рудих. Полювання, спорт, захист". Тут можна було придбати все: від спінінга і вовчого капкана – до вишуканого, інкрустованого перламутром дамського браунінга.

*Відомий у місті юрист доктор Хорнікер відкрив магазин, де продавали ланцюги, замки, пилососи, макети збірних будинків та гаражів. А мама письменника часто заходила в магазин "Квіти і кактуси". У меблевому магазині можна було придбати сучасні, дуже дорогі дерев’яні меблі. М’ясною лавкою Добровольського, який сам був вегетаріанцем, користувалися всі "пристойні" чернівчани.

*У будинку №33 знаходився магазин "Автомотор". Тут продавали автомобілі відомих світових фірм, мотоцикли, деталі для "Лінкольна" та "Форда", двигуни, плуги, культиватори.

* У крамниці пана Шацберга покупцям пропонували 37 найменувань різних товарів, зокрема чоловічий і жіночий одяг, взуття, модні кафтани з чистої шерсті, чоловічі камізельки, дитячі пуловери, жіночі штанці та панчохи, французькі шапочки.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram