Своєму творчому успіху молодий вчений завдячує батькам, особливо татові Аркадію, який свого часу викладав історію в школі села Тарасівці на Новоселиччині.

– Туризмом почав займатися з п’ятирічного віку, – каже Антоній. – Саме тоді вперше побував на Говерлі. Пізніше ми з хлопцями мандрували країною велосипедами. Скажімо, поїздили за маршрутом Київ – Феодосія – Одеса. Було нелегко, "намотали" понад 2000 кілометрів. Звісно, вразили історичні пам’ятки. А займався в туристичному клубі "Аргонавт", який очолював мій батько.

– Зрозуміло, що після школи подалися на істфак ЧНУ?

– Але ще до цього займався у Малій академії наук, де познайомився з відомим дослідником історії Чернівців Ігорем Чеховським. Разом ми написали невелику наукову роботу, яку високо відзначили в Києві. Одне слово, вступив до вузу за співбесідою. А моя дипломна робота називалася "Сімеон Флоря Маріон – етнограф Буковини". Йдеться про визначного вченого, який помер 1907 року. Про нього, але як про фольклориста, згадав лише покійний нині професор Григорій Бостан. До речі, в Румунії є будинок-музей, присвячений Маріону. На табличці там написано: "Оселя, виграна пером". Свого часу за працю "Румунська народна орнітологія" вчений отримав премію від Румунської Академії Наук, за яку й придбав житло з шести чи семи кімнат. Походив Маріон із Сучавського повіту, написав 20 великих наукових праць, залишив десятки тисяч рукописних матеріалів, які стосувалися традиційної культури румунів Буковини.

– Тематика дипломної плавно перейшла в кандидатську дисертацію?

– Так. Вона стосувалася сімох румунських дослідників традиційної культури населення Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Два роки працював в архівах України, Румунії та Молдови. У Кишиневі знайшов польові матеріали десятьох молдовських дослідників, які у 1960-1980 роках відвідали з науковими експедиціями 40 буковинських сіл. В обласному архіві знайшов матеріали судового розгляду 1869 року проти братів Миглеїв, які мешкали у Ропчі. Брати закляттями відвертали з полів пориви граду, їх тоді називали "заклинателі граду". Однак того року стихія все-таки знищила урожай, й обурені односельчани подали на Миглеїв до суду. Брати довели, що не винні.

Разом зі студентами зібрав і різні види драматичних обрядів румунів і молдован Буковини. Один із них – похорон засухи. Процесія маленьких дітей, здебільшого дівчаток, йшла ховати ляльку, яка мала вигляд людини. Робили її з глини, кукурудзи чи очерету. Ховали її на межі сіл, а щоби плакати, брали з собою цибулю. Сльози символізували викликання дощу. На могилці діти давали одне одному поману у вигляді їжі. Цей обряд зберігся й досі у 10 селах Буковини, зокрема у Маршинцях, Драниці, Купці, Байраках. Але довідатися про нього нелегко, бо обряд має магічне спрямування. А у Колінківцях Хотинського району, наприклад, під час проходження градових хмар б’ють залізом об залізо. Про ці обряди йдеться у моїй докторській дисертації. Захистив її в лютому цього року.

– Було би добре розробити туристичні маршрути "вашою" Буковиною.

– Група науковців ЧНУ, серед яких і я, розробила і подала до Єврокомісії міжнародний проект під назвою "Центр розвитку історико-етнографічного туризму на Буковині". Якщо він отримає підтримку, на його реалізацію виділять кошти – 1,5 мільйона євро.

– Антонія Мойсея "відкрив" Ігор Чеховський, – ділиться Сергій Пивоваров, професор істфаку ЧНУ. – Ще восьмикласником він брав участь в археологічних розкопках у Ревному. За 14 місяців написав кандидатську роботу. А докторська, яка стосується традиційної культури східнороманського населення Буковини, є унікальною. Бо вчений дослідив і вплив української духовної культури на культуру румунів та молдован, і навпаки. 
Василь Гринюк