«Maknamara»: по той бік дзеркала

"Maknamara" з’явилася на чернівецьких рок-підмостках 2006 року з уламків гурту "Олівер Твіст". Довго перебуваючи в андеграунді, музиканти готували програму, яку вперше винесли на публіку лише через два роки після заснування. Стартом для команди став відбірковий етап рок-конкурсу "Відродження-2008", до фіналу якого "Maknamara", щоправда, так і не потрапила: мабуть, їхня музика є занадто важкою для вух вельми поважного чернівецького журі. Щодо стилістики, то музиканти не хочуть обмежувати себе якимись рамками і виступають проти чіткого її визначення. Втім, зазначають, що у їхній творчості можна відшукати різні жанри: від тріп-хопу до black metal. У принципі – через домінування відповідних рифів – музику "Maknamara" можна означити і терміном "nu-metal".

В Україні така музика найяскравіше представлена гуртами "Тол", "Анна", "Ніагара", "Мерва", "Карна". Водночас, кожна з перелічених формацій має свої специфічні родзинки. Є вони й у чернівчан. Виступи гурту "Maknamara" завжди випромінюють невичерпну енергію, а подекуди навіть агресію. Дисонансні акорди та стрімкі перепади динаміки створюють психоделічний ефект, проте найбільше звучання колективу вирізняє потужний жіночий вокал – такий собі "гроулінг" у спідниці. Солістка гурту Аня, худорлява і невеличка на зріст, володіє доволі незвичною манерою виконання, а її самобутній голос є результатом тривалого творчого пошуку, що починався ще із занять у музичній школі, експериментів із народним, оперним та роковим співом.

Гітарний "мозок" гурту Андрій про свої музичні уподобання каже, що раніше йому доводилося слухати "Корозію Металу" і "Сектор Газа", нині ж він усе більше надає перевагу кислотній музиці – починаючи від "драм-н-бейсу" і закінчуючи "джанглом". Крім того, задля розширення музичного світогляду і джазом не нехтує. "Наша музика розрахована на вузьке коло слухачів, бо далеко не всі її можуть сприймати, але якщо вона існує, значить комусь це потрібно. Як і більшість чернівецьких рок-музикантів, ми зараховуємо себе до андеграунду – музики, яка рідко потрапляє на радіо і телебачення. Проте у неї є свій слухач, і ми цьому раді", – каже барабанщик гурту Сашко.
За чотирирічну історію гурт набув популярності у Чернівцях та неодноразово презентував свою творчість поза межами міста. Наприклад, виступав у сусідній Молдові разом із легендарними норвезькими готик-металістами "Sirenia". Та найбільшим досягненням команди стала участь у минулорічному фестивалі "Global East", де "Maknamara" ділила сцену з відомими закордонними гуртами "Kreator", "Motorhead", "My Dying Bride", "Ensiferum" та ін. "Виступали тоді доволі пізно, о другій ночі, і було складно: велика сцена, незнайомі звукорежисери, – пригадує Аня. – Але публіка сприйняла нас добре. Це щастя – потрапити на таку сцену і відчути її".

Нещодавно музиканти повернулися з Києва, де працювали в одній із провідних столичних студій над дебютним альбомом. "Цей альбом покаже еволюцію команди за весь період існування, – розповідає Сашко. – За чотири роки у колективі грали різні музиканти, і кожен залишав якісь пісні. Майже усі вони увійдуть до першачка, створивши цілісну картину нашої історії". Альбом складатиметься з 11 треків: 10 пісень і одна інструментальна композиція. А тим часом, щоб підігріти до себе інтерес публіки, музиканти використали перевірений метод – стартували з максі-синглу, що містить чотири пісні. Вдало записані і зведені у столичній звукотвірні "Blacklight records studio", вони відкривають слухачеві потенціал гурту, занурюючи у всі закапелки щільного звучання. Коли чуєш якість, хочеться прослухати ще раз, аби переконатися, що в Україні таки навчилися писати важкий рок.

"Наш менеджер звів нас зі студією гітариста київського гурту "Simargl", – далі розповідає Сашко. – Він нам запропонував чудові умови, за що ми і йому, і його сім’ї, яка нас приймала, дуже вдячні. Сингл повторює назву нашого гурту, але й про те, як назвати майбутній альбом, ми теж уже думали. Ймовірно, це буде "По той бік дзеркала". Гадаємо, доцільно видати його восени, "вилизавши" за літо як слід. На відміну від багатьох чернівецьких груп, які складають пісні у шухляду, ми хочемо ділитися ними з нашими слухачами, тому шукатимемо видавничий лейбл, щоб офіційно презентувати платівку. А вже потім – виходи на закордонну сцену. В Україні ж розраховувати на підтримку такої музики наразі важко".

Що ж, сподіваємось ніякі катаклізми (хоч прізвисько менеджера звучить саме так: "Катаклізм") не стануть на перешкоді розвитку цього молодого і перспективного буковинського колективу, незалежно від того, по який бік дзеркала вони надалі виступатимуть.
Тарас ПІЦ