Чернівчани скуповують все без розбору: і товари першої необхідності, і дорогі імпортні товари.

Олію – банками, крупи – пачками, цукор – десятками кілограмів, а ще макарони, овочі, м’ясо, молочне – люди масово змітають з полиць продукти. Скуповують не лише найнеобхідніше, але й майонези, кетчупи, мариновані ананаси, консервацію, крабові палички, алкоголь, спеції десятками упаковок.
У супермаркетах натовпи людей спустошили не лише полиці з крупами та овочеві ящики, але утворили довжелезні черги.

Черга до порожніх полиць

В одному із великих магазинів Чернівців до м’ясного відділу – черга з десятка людей. У кожного в руках руді магазинні кошики чи візки. Бабуся з магазинним візком, де вже лежить на вигляд два чи три кілограми курячих ніжок і ще один пакет з іншим м’ясом, відходить від прилавка. Вона просить подивитися на цінник важкого целофанового пакета – скільки коштує свиняча печінка, яку вона щойно купила.

– Тут більше п’яти кілограмів по 17 гривень, на суму 89 гривень з копійками вийшло вам бабцю, – кажу.

– Ой дитинко, я ж три хотіла – отако показала пальцями (протягує три пальці, – авт.), а продавець не зрозуміла. Я й оплатити все це не зможу, – турбувалася бабуся і повернулася до черги. Продавець вже обслуговувала наступного покупця. Люди в черзі невдоволено почали гудіти: мовляв, затримує бабця, сама не знає що хоче. Але коли почули, що жінка хоче повернути два кілограми печінки, заспокоїлися. За скляним прилавком темні лотки для м’яса майже порожні, купувати немає що, але черга все одно стоїть.

– Чого стоїте, тут же нема що купувати, – запитую у крайньої жінки.
– Та у продавця ніби ще один ящик є, – заглядає вона через плече попереднього покупця. І справді, на візку біля продавця стоять один на другому два ящики зі свиною печінкою.

Продукти то дорожчають, то дешевшають

Овочі також закуповують кілограмами. Щоправда, картоплі, моркви, буряку, цибулі, часнику на полицях вдосталь. І ціни не надто високі, порівняно з іншими товарами – 4-5-6-8 гривень. Водночас ящики з капустою порожні. Продавці на ринках розповіли, що подорожчав овоч, вже на гуртовому ринку за 9 продають. Тож 10 гривень за середню головку білокачанної сьогодні вважається дорого. У супермаркеті продавали за 8 гривень, тому й розкупили.

Поруч – імпортні овочі та фрукти. Працівниця магазину зі списком у руках забирає цінники з бананів, лимонів, ківі, хурми. Вкладає туди нові папірці. Вся ця іноземна смакота коштує вже на кілька гривень дешевше. А хурма – вдвічі. Кілька покупців спостерігають за цим. "Вчора я була тут, то хурма коштувала 90 гривень. Сьогодні вранці – ось цінник забрали з цифрою 135, а зараз вже нова ціна – 77 гривень. Що це робиться?" – обурюється поруч жінка.
"Товар уцінили", – відповіла працівниця.

"Самі винні"

Відділення з дерев’яними ємностями для сипучих продуктів незвично порожні. Усі. Люди, проходячи повз, заглядають у кожну, може, є надія щось взяти.
– Все вигребли, – каже жінка до незнайомої "колеги"-покупця. – Чула, що зараз привезуть.

– Так, привезуть, а вже яка ціна буде, – сердито відповідає випадкова співрозмовниця. – Мені говорили, що тут порожньо від учора, а інші кажуть, що вже два дні, як все тут розібрали. Ось пише гречка за 17 гривень, цукор за 10. А на базарі хмельницька гречка вчора продавалася за 22 гривні. А цукру ніде немає. Я оббігала кілька магазинів – в одному знайшла, чергу вистояла, добре, що потрапила коли завезли цукор. То я взяла і собі, і сестрі, і сусідці. Більше десяти кілограмів, ледве донесла. Вчора, кажуть, звідси цукор мішками несли. А сьогодні в одному магазині цукор вже по 20 гривень продавали.

Обидві жінки підходять до працівниці, яка викладає з повного візка цукор та крупи у пакетах на порожні полички.
– О цукор, дайте мені два пакети, – каже жінка-покупець і з рук працівниці торгового залу забирає солодкий пісок. За мить показує на ящики із залишками крупів, цукру, борошна: – А сюди коли завезуть?

– Нічого немає, – не піднімаючи очей коротко відповіла працівниця у фірмовому фартуху.

Біля овочевого стелажа стоїть старенька жінка в окулярах. Дивиться на людей, які штовхають один одного біля полиць, і каже: "Що, це кінець світу чи що?"
Поруч молода жінка відриває целофановий пакетик. Оглядає магазин навколо і спокійно ніби про себе підтримує розмову: "Який дурний наш народ. Навіщо скуповує усе підряд, ящиками, мішками… Вони ж не з’їдять усе це. Попсується ж. Причому сьогодні ціни то на піку, зараз найдорожчі продукти. Долар потрохи падає, он вже потрохи починаються знижуватись ціни. Самі ж у всьому винні, через них такі ціни. Через цей ажіотаж, який вони зчинили, ціни зростають. Хіба це не зрозуміло?"
Ліна НАГІРНЯК