«Віримо, що син живий»

Прізвищ Павла Конопльова, Андрія Альошина, Івана Діяконюка та Олександра Колотила немає ні в списках загиблих, ні поранених, ні полонених. Востаннє бійці телефонували рідним увечері 13 липня. Сказали, що їдуть до Луганського аеропорту, а їхню колону обстрілюють із "Градів". Відтоді жодних звісток…

Усі четверо буковинців служили на Луганщині в складі першого батальйону 80-ї бригади другої гаубичної батареї. Павло Конопльов і Андрій Альошин – із Чернівців, Іван Діяконюк та Олександр Колотило – з Банилова Вижницького району.

"Мамо, сильно стріляють із "Градів""

Ми зустрілися з мамою чернівчанина Павла Конопльова. Тетяна Конопльова показує фото сина у військовій формі та береті з тризубом. "Павлик – наймолодший серед зниклих бійців. Йому виповнилося тільки 30 років, – голос жінки тремтить. – Ми назвали його на честь дідуся, який воював у роки війни, навіть захищав Москву. Син ще не одружений, проживав з нами. У 2001 році його призвали до армії. Він відслужив, повернувся додому, працював. Коли почалися події на Сході, йому прийшла повістка. Восьмого квітня Павло пішов до військкомату, звідки його вже не відпустили. Він зателефонував, попросив принести речі. Спочатку перебував у 300-му полку, потім їх повезли на навчання на Львівщину. 16 червня син прийшов додому і сказав, що їх відправляють на Схід. Зібрався і пішов. Телефонував двічі на день – вранці та ввечері. Першими словами були: "Мамо, не хвилюйся, я живий, все нормально". Майже два місяці Павло ходив у звичайних кросівках, лежав у госпіталі. Ми хотіли самі купити йому берци, але не могли знайти. Потім йому видали взуття, бронежилет, каску. Ми вислали йому посилку із теплою курткою та солодощами.

– Востаннє син телефонував нам 13 липня ввечері десь о 21.20, – пригадує пані Тетяна. – Як виявилося, всі хлопці, що зникли, телефонували своїм рідним цього дня майже в один і той же час. Павло повідомив, що вони були у Слов’янську, а зараз переїжджають в інше місце. Хоча ніколи не скаржився, цього разу був схвильований: "Мамо, становище погане. Ми потрапили в засаду, по нашій колоні сильно стріляють із "Градів". На цьому зв’язок обірвався. З того часу він нам не телефонував. Спершу ми думали, що, може, там, де він зараз перебуває, просто немає зв’язку. Та через тиждень до нас прийшли засмучені друзі Павла і сказали: "Тітко Таню, погана новина. Павлик зник безвісти, можливо, навіть загинув". Чоловік одразу ж пішов до військкомату і запитав: "Де мій син? Він уже тиждень нам не телефонує, ми нічого про нього не знаємо. Ви його забрали і повинні знати, що з ним". Йому коротко відповіли: "Ваш син зник безвісти. Де він – ми не знаємо".

"Донечки плачуть за татком"

– Мого чоловіка Олександра Колотила викликали повісткою до Вижницького військкомату і забрали восьмого квітня, – розповіла дружина Леся. – Раніше він служив у прикордонних військах, мав звання старшого лейтенанта. На Схід поїхав десь у середині червня. Саша телефонував щодня, але нічого особливого не розповідав, щоб ми не хвилювалися. По назвах населених пунктів ми орієнтувалися, де він перебуває, і дізнавалися з новин, що там відбувається. У неділю, 13 липня, чоловік телефонував двічі. Вранці сказав, що вони переїхали із Слов’янська на базу Орєхово біля Луганська. Другий і останній дзвінок був о 20.00. Саша повідомив, що вони їдуть на завдання до аеропорту. Після цього більше не телефонував. Обидві наші донечки-школярки дуже сумують за татком. Вони навчаються у другому і п’ятому класі. Ми завжди з чоловіком удвох вели їх першого вересня до школи. А цього разу була тільки я одна. Старша донька так плакала, що я не могла її заспокоїти. Чоловік повинен повернутися, ми чекаємо на нього.

Зараз у Чернівцях перебуває двоє військовослужбовців, які їхали 13 липня із Павлом та іншими зниклими бійцями в одній машині. Тетяна Ніловна розмовляла з ними. Поранений водій Ярослав, який лікується у військовому госпіталі, розповів, що колона потрапила під сильний обстріл "Градів", у їхню машину вцілив снаряд, вона загорілася. Він бачив обгорілі трупи і як бійці розбігалися у різні боки. Про Павла та інших зниклих буковинців йому нічого невідомо.

"Нам присилають відписки"

Родичі зниклих військових зверталися до багатьох високопосадовців та організацій. Тетяна Конопльова показує спільне звернення, яке вони надсилали СБУ, прокурору області, військовому прокурору Чернівецького гарнізону, начальнику обласного УМВС, обласному військовому комісару, командирам військової частини та бригади, де служили буковинці, службі розшуку безвісти зниклих людей ГУ МВС. Отримали тільки дві відповіді.

Із СБУ повідомили: "Дані, викладені у зверненні, містять певні ознаки злочину. А розслідування злочинів належить до компетенції органів внутрішніх справ. Ваше звернення направлено для визначення підслідності до прокуратури Чернівецької області. Копія звернення скерована в АТЦ при СБУ для перевірки викладеної в ньому інформації та вжиття заходів із розшуку військовослужбовців".

"Інформація про фактичне місце перебування Альошина А. В., Конопльова П. К., Діяконюка І. В. та Колотила О. І відсутня, – йдеться у відповіді обласного військового комісаріату. – ЧОВК було направлено службові листи-запити на ім’я командувача високомобільних десантних військ ЗСУ для отримання вказаної інформації, однак відповідь не надходила".

– Це просто відписки. Нікого не хвилює доля наших синів та чоловіків, ніхто не хоче займатися їхнім пошуком, – переконана пані Тетяна. – Спочатку я постійно плакала, бо знайомі та сусіди висловлювали нам співчуття, переконували, що Павлик загинув. Та ми з чоловіком віримо, що наш син живий і скоро повернеться додому. Я телефонувала у лікарні багатьох міст, але Павла там немає. Може, він втратив пам’ять, може перебуває у полоні терористів, може, його підібрав хтось із місцевих. Наше життя перетворилося на суцільне чекання. Коли Павлик ще був вдома, ми почали ремонт у квартирі. Він сказав: "Нічого не робіть, я повернуся і все закінчу". Але ми вже відремонтували його кімнату. Гадаю, коли він повернеться, йому сподобається, як ми зробили.
Надія БУДНА

До речі

Зниклі буковинські військовослужбовці проходили службу
в 1 батальйоні 80 бригади 2 гаубичної батареї. Адреса їхньої польової пошти: Луганськ, польова пошта, в/о 3777, 2 батальйон. Артилерія Збройних Сил. Прохання до всіх, кому відома адреса польової пошти, назва і номер частини, де служили буковинці, відгукнутися і надати будь-яку інформацію. Можливо, там служать ваші родичі, друзі, знайомі. Телефонувати за номерами: (096) 214-92-21, (050) 148-98-29, (095) 746-25-33.