Відома голівудська актриса, учасниця всіх світових рейтингів краси Міла Куніс нещодавно у британській пресі згадала про рідні їй Чернівці: "Це не було зовсім село. Там був кінотеатр. Вулиці асфальтовані. Була нормальна школа". А ще вона сказала, що родина виїхала до США ніби через те, що тут не любили євреїв. Як усе було насправді?
Міла народилася у Чернівцях 14 серпня 1983 року. Проживала тут разом із батьками до семирічного віку, тож навряд чи багато пам’ятає про Чернівці. Хтось каже, що родина Кунісів проживала на вулиці 29 Березня. Інші запевняють, що на вулиці Олега Ольжича (колишня Енгельса). 1991 року родина емігрувала до США й оселилася в Лос-Анджелесі.
Ми дізнавалися, чи пам’ятають про родину Кунісів у Чернівцях. З’ясували, що батько актриси Марк Борисович був інженером-механіком. Спочатку працював на заводі "Легмаш", потім викладав трудове навчання у школі №24 і одним із перших у місті зайнявся бізнесом. Мама Ельвіра була учителем фізики. У маленької Міли була на оці велика родима пляма, від чого дівчинка дуже страждала. Це була, ймовірно, одна з основних причин, чому родина виїхала до США. Там батьки знайшли клініку, в якій Мілі зробили успішну операцію. Про свою дитячу ваду актриса ніколи не пригадує.
Мілена була мініатюрною, з точеною фігуркоюЖурналіст Василь БАБУХ добре пам’ятає Марка Куніса, його дружину Ельвіру і маленьку Мілену. "На початку 1970-х років працював в обласній партійній газеті "Радянська Буковина" завідувачем відділу промисловості, – розповідає Василь Іванович. – Неодноразово бував на об’єднанні "Чернівцілегмаш". Писав про багатьох працівників. Там місцеві раціоналізатори першими в Союзі створили справжнє промислове диво – автомат для в’язання рукавиць. Марк Куніс працював на підприємстві інженером. Усі називали його Маріком. Він був середнього зросту, із залисинами, носив чорні вуса. Куніса на "Легмаші" цінували і поважали, бо він був мудрим, неконфліктним, добре знав свою роботу. Марк стежив за токарними верстатами, на яких виточували різні деталі до автоматів. Мав міцну ділову жилку. І одним із перших у Чернівцях почав займатися бізнесом.
– Дружина Куніса Ельвіра працювала учителем фізики. Лише не знаю, в якій школі. Кілька разів бачив її. Вона була високою худорлявою жінкою з вродливим обличчям. Можливо, донька трохи схожа на неї, – каже Василь Іванович. – Маленьку Міленку часто бачив на вулиці О. Кобилянської, якою вона прогулювалася. Мініатюрна дівчинка, з гарною точеною фігуркою. Якось, коли Міленка підійшла ближче, я побачив, що одне око дівчинки частково закриває велика родима пляма. Аж страшно було дивитися. Видно було, що дівчинка дуже страждає і соромиться через це. Вона намагалася не дивитися на людей, а опускала очі додолу. Напевно, це була одна з причин, чому Куніси виїхали до США. Пізніше я дізнався, що Марк знайшов там клініку, в якій Мілені зняли більмо з ока. І нині на фото зовсім нічого не помітно. Багато єврейських дітей відвідували театральну студію при Будинку піонерів, якою керувала актриса театру Валентина Безпольотова. Можливо, Мілена теж ходила туди".
Марк Куніс передавав для доньки персики Перший заступник начальника водоканалу Тарас Бабух навчався у школі №24, в якій Марк Куніс був учителем трудового навчання і керував столярною майстернею. "Марк Борисович навчав мене протягом 1986-1988 років, – пригадує Тарас. – Перед цим, як він розповідав нам, працював начальником дільниці, яка прокладала в місті каналізаційні мережі. Марк спілкувався з нами російською мовою. Він був хорошим учителем: простий, компанійський, із почуттям гумору. Якось мій однокласник звернувся до нього: "Марку Борисовичу, не пригостите цигаркою?" А він каже: "Ромо, ти ж знаєш, що це не педагогічно". Однак дістає цигарку і кладе на стіл: "Хоч я можу її загубити, а ти можеш її знайти". За це учні його поважали. Хоча хлопці любили пожартувати над учителем: то приб’ють цвяхами до табуретки його портфель, то засунуть туди важку гирю або цеглу. Марк Борисович сприймав це нормально – ніколи не сердився.
– 1988 року їздив разом із Марком Борисовичем у трудовий табір на Одещину, – продовжує Тарас Бабух. – Він взяв із собою свого сина, який тоді навчався у другому класі. Мешкав із ними в одній кімнаті. Марк Борисович передавав додому для молодшої доньки Мілени сумки з персиками і абрикосами. Казав, що вона їх дуже любить. Бачив її нинішні фото. Зовні Міла зовсім не схожа на батька. У таборі ми заробили трохи грошей: по 50-70 карбованців. Куніс зізнався: "Я міг би зробити вам такі процентовки, що ви отримали б у кілька разів більше". Після приїзду з табору Марк Борисович раптово звільнився. Тоді розпочався "горбачовський" кооперативний рух. Куніс винаймав приміщення у будинку, в якому нині знаходиться фабрика "Імпульс". Створив там кооперативний цех і почав шити робочі брезентові рукавиці. Коли я навчався в університеті, зустрів Марка Борисовича в місті. Він зізнався, що виїжджає до Америки і забирає із собою сім’ю: дружину, дітей. Кажуть, що він приїжджав до Чернівців 1998 року, але я його не бачив".
Надія БУДНА
Трохи про Мілу Куніс2001 року Міла навчалася в Беверлі-Хіллз-студії, де отримала акторську освіту. Зніматися в кіно почала ще з дитинства. Озвучувала Мег Грифін у мультсеріалі "Грифіни".
Дебютувала у фільмі "Джиа".
Знялася у стрічках "Американський психопат-2", "Подолай це", "Екстракт", "Книга Ілая", "Чорний лебідь", "Секс за дружбою", "Вірус кохання" та інших. Справжнім проривом для Куніс стала стрічка "У прольоті" продюсера Джадда Апатоу. Фільм зібрав понад 100 мільйонів доларів.
Міла приятелювала з Майклом Джексоном і була на його приватному похороні.
8-06-2012, 13:11
0
7 358
