"Це надзвичайна книга... Книга серця", - так говорить письменниця Христя Венгринюк про збірку поезії "Колір серпня" Василя Кожелянка. Василеве Хоку презентували 20 травня у Літературному Целанівському центрі Чернівців.



На презентацію завітали щирі шанувальники творця альтернативної історії: для більшості цікаво відкривати для себе саме поетичний талант Кожелянка. Та й посмертна видача його книг є неабиякою подією.



Участь у презентації взяли письменниця Христя Венгринюк та літературознавець Олександр Бойченко. З перших хвилин вечора вони розчулили присутніх своїми спогадами про видатного письменника. Зокрема Олександр Бойченко зачитав проникливе есе, яке пошепки коментували: "Аж у серці щось розірвалося від цих слів..." До речі, глядач на цьому сентиментальному вечорі був справді особливим: читачі з трепетом гортали збірочку маленького квадратного формату, розмальовану "смачними" блакитними, жовтими барвами. "Справді колір серпня", - гомоніли гості літературної зустрічі.



Побачила світ збірочка у видавництві "Книги ХХІ". Усі вірші, які увійшли до неї, надруковані вперше. Це та поезія, яку Василь Кожелянко дарував в електронних листах та смс своїм друзям. Ініціатор видання книги – письменниця Христя Венгринюк. Редактор – Олександр Бойченко. Ілюстратор – Юлія Косівчук.

– У збірці опубліковані вірші Василя Кожелянка, які зберігалися в Христі Венгринюк та Юлії Косівчук, – розповідає molbuk.ua директор видавництва "Книги ХХІ" Василь ДРОНЯК. – Редактор видання Олександр Бойченко дуже цікаво сформував порядок віршів: хронологічно на кожну пору року підібрана тематична поезія. Тобто вірші розміщені в природному річному циклі.



"Це надзвичайна книга... Книга серця, – вважає письменниця Христя ВЕНГРИНЮК. – Упродовж двох останніх років життя Василь надсилав мені свої вірші в смс. Тим самим хотів навчити мене поетичному слову як мій редактор. Всі вірші я виписувала, і вони стали єдиним рукописом. Хоча деякі вірші Василь надсилав ще й Юлі Косівчук, бо вони товаришували. Рукописи Кожелянка зберігалися у мене шість років. Я про них говорила з товаришами-видавцями Василя, але певно так повинно було статися, що лиш тепер світ побачив цю неймовірну книгу. Великого письменника вже немає, а книги виходять... Спочатку, "Ефіопська січ", потім "Діти застою", тепер поетична книга.



Про поезію Василя Кожелянка розповідає і племінниця письменника Ірина СИМАНЧУК, яка була присутня на презентації: "На початку 1990-х видавалися Кожелянкові поетичні збірки "Білий і рудий", "Семибарвний кінь" та "Терновий іній". А з часом вийшла і відома збірочка "Як учив Кожелянко-цзи". Перші поетичні збірки вийшли у невеличкому форматі. Уже відтоді він писав у стилі хоку та хайку. Його поезія – ніжна, влучає у саме серце. У своїй поезії Василь Кожелянко надзвичайно відкритий, так він оголював душу. Треба розуміти, що саме вірші відкривали його із середини, показували зовсім іншим. Адже у житті Василь був сором’язливим. У прозі ми читаємо його мислення, у поезії відчуваємо надзвичайну ніжність, неповторну особливу чоловічу душу".

Про "колір" збірки словами Христі Венгринюк



"... Серпня в його віршах справді багато: і жовто-зеленого, із запахом м’яти; і синього, як небо, далекий ліс і близькі очі; і спекотного, що висушує не лише прозору росу, а й темно-червону кров; і страшного та великого – напередодні так і не пережитої осені. Серпнем усе починається й серпнем усе закінчується. Але книжки продовжують виходити..."