У п'ятницю, по обіді, я прогулювалась містом і зупинилася перед велетенськими картинами, вони дивилися просто на мене, прямо, з боків, здавалося, що й десь з самого неба на мене біжать люди на конях, гримлять шаблі та списи. Все виявлялось таким реальним…

Це були картини відомого сучасного художника Андрія Холоменюка!

Мені пощастило побувати і в майстерні митця того дня, побачити його давніші роботи, обладунки, з яких він пише, палітри… Але найнеймовірніше було те, що я стояла перед полотном три на п'ять метрів, наче у справжньому музеї з безкінечними стінами, на якому розгорталася Грюнвальдська битва. Автор лише завершив роботу і вона вже повинна була покинути Чернівці.



Андрій Холоменюк працював над картиною рік, спершу вимальовував героїв на окремих картинах, а потім все складав в єдине. Розповідав також, що для абсолютності, пише й з живих людей.

Але найважливішим є те, що митець перед працею завжди детально занурюється в історію, щоб відтворити все ідентично. Автор працює у багатьох жанрах: ландшафтний та архітектурний пейзаж, натюрморт, портрет.



Найвизначніше місце займає військово-історична тематика, баталістика та релігійна тематика. Андрій Холоменюк є одним з найвидатніших баталістів України. Але цього замало, щоб бути достатньо почутим… Митець сам створив інсталяцію зі своїх картин і запросив "культурних людей" до своєї майстерні.

На жаль, там побачила лише пана Ігоря Сорокоумова та кількох перехожих, що теж так само, як і я, випадково туди забрели. Я б не нарікала, якби не знала, що "владу" було запрошено…



Андрій Холоменюк казав, що хотів би писати вже про АТО, війну, Схід, але його не пускають туди, а з уяви він таке витворити не може. Демонстрував, як буде перевозитись "Грюнвальдська битва" та показував ескізи до картин, що є абсолютно повноцінними роботами.



Найнесподіваніше сталося у кінці, коли я запитала, хто з художників найбільше вражає пана Андрія. Очікувала відповіді, що Ян Матейко або Франц Рубо. Натомість, автор сказав, що Ван Гог. Звісно, адже Андрій Холоменюк надзвичайно вправляється й в сучасному жанрі, проте такої відповіді я аж ніяк не могла очікувати.

В стилі сучасного мистецтва мене найбільше зачепили роботи художника: "Глечики " (2002), "Гарбузи" (2003) та "Яєшня" (2002).



Це все й про те, насправді, що, якщо не сидіти в гаджеті, йдучи містом, то можна побачити щось надзвичайне, те, що дивиться в тебе й кличе тебе… А далі Ви все і так знаєте.