«Тут немає ні фронту, ні тилу»
Військовий конфлікт, що вже два місяці триває на Сході України, щоденно призводить до смертей військовослужбовців.
Сусідня Івано-Франківська область наприкінці травня втратила своїх шістьох бійців у Волновасі на Донеччині. Вони загинули на збитому терористами гелікоптері. Чоловіки несли службу в спеціальній роті міліції. Серед загиблих прикарпатців троє вихідців із обласного центру: це старший лейтенант міліції Василь Семанюк, старший прапорщик міліції Володимир Шарабуряк, прапорщик міліції Володимир Лисенчук. Старший лейтенант міліції, заступник командира взводу Петро Безпалько був із села Крихівці. Петро Остап’юк – старшина, сам із села Торговиця Коломийського району. Старший сержант Віктор Яков’як з села Голосків, також із Коломийщини. Всі вони служили в спецпідрозділі "Беркут". Загалом за час АТО на Донбасі загинуло понад 50 військових Збройних сил України, Нацгвардії та інших формувань.
Як у майбутньому українській армії уникнути таких жертв, і коли ми навчимося воювати?
Найефективніший спосіб –
гелікоптерні групи
На думку військового експерта Сергія Згуреця, антитерористична операція на Сході України може тривати від трьох тижнів до двох років.
– Ставимо паркан, мінуємо територію, використовуємо патрульні групи гелікоптерів або розтягуємо військових по кордону, – каже Згурець. – Останній варіант важко реалізувати. Використання гелікоптерів пов’язано з ризиком збиття за допомогою ПЗРК. Мінування – теж небезпечний варіант. Ми бачимо, що всі варіанти важко реалізувати, тому маємо зараз таку складну ситуацію. Але все ж таки найефективніший варіант – це використання гелікоптерних груп. Це найбільш ефективний спосіб, хоча і достатньо ризикований. Якщо використовуємо весь потенціал Збройних сил і знищуємо всі групи з усіма супутніми наслідками, тоді виходимо на три тижні проведення АТО. Інша процедура – поступове витіснення збройних груп – це потягне на два роки.
Треба вчитися
у гарячих точках,
де діють миротворці
Для того, щоб навчитись ефективно воювати, українська армія має постійно розвивати свої професійні навики, чому останні роки держава не сприяла, вважає військовий експерт Ігор КОЗІЙ.
– Свого часу Міністр оборони Марчук фактично спробував відправити цілу нашу бригаду до Іраку, – каже експерт. – І це було непогано з точки зору підготовки військ. Бо так хлопці отримують бойовий досвід. Ми захищаємо в Іраку свої інтереси – щоб правильно зрозуміли, нафту. Якби тоді все правильно розкласти, то Кабмін міг укласти договори щодо поставки нафти. Саме це й робиться під час таких конфліктів. Але, на жаль, чомусь ця ідея не була підтримана. Гадаю, через те, що фактично ми тоді створювали конкуренцію. Потрібна постійна робота. А для того потрібно змінювати структуру Збройних сил.
"Треба бути відповідальним, відчувати небезпеку"
А ось обласний військовий комісар Віталій ЧУРАЙ вважає, що для успішних бойових дій військові повинні насамперед пам’ятати про свою відповідальність.
– Проблем є чимало, і стосуються вони всіх: і керівництва, і звичайних солдат. У багатьох, як правило, тих, хто їздив на Схід, існує думка, що це не так страшно, як воно є насправді, – каже Чурай. – Але насамперед потрібно військовим зрозуміти відповідальність, що це справді війна, і ніхто не застрахований. А найстрашніше те, що військові дії відбуваються саме на території нашої держави, і тут немає ні фронту, ні тилу, ні флангу. Ніхто не може гарантувати, що Волноваха може повторитися. Тому треба бути відповідальним, відчувати небезпеку і робити кругову оборону на блокпостах. Адже є інформація, що військові купують горілку. Бо ж не таємниця, що у Волновасі вживали. Є інформація, що і наші хлопці привозять їм чи купують. Тобто іноді виникають думки, що люди приїхали не на війну, а на пікнік. Цього взагалі не може бути. Бо небезпека може виникнути в будь-яку хвилину, а військові повинні повністю нести відповідальність.
Треба готувати більше снайперів
– Гадаю, мене у цьому підтримають всі, хто був у гарячих точках Сходу: насамперед треба змінити керівників антитерористичної операції (АТО), – каже заступник командира з комплектування Нацгвардії Чернівців Олександр ВІТКОВСЬКИЙ. – У таких ситуаціях, які ми пережили в Луганську, доцільно одразу надсилати підмогу, а не розповідати, що вона їде та чекати її по шість-вісім годин. Підмоги жодної немає. Треба готувати набагато більший кількісний склад снайперів, які можуть працювати. Бо нас відправляють фактично без снайперів і без зброї.
Дуже болісно відчувати те, що нова влада в Україні мало переймається станом військ. За такої небезпечної для держави ситуації реакція владників мала би бути адекватнішою.
Микола КОБИЛЮК
Повернутися назад