«Єсть деякі дефекти в тому знімку…»

На кількох чернівецьких будинках є меморіальні дошки, присвячені Ользі Кобилянській. А ось на вулиці, що носить її ім’я, можна було би встановити знак, присвячений одразу двом найвидатнішим жінкам української літератури – Ользі Кобилянській та Лесі Українці. Йдеться про будинок №16, на розі вулиці Кохановського. Саме тут було зроблено знамените фото двох письменниць, яке кожен із нас пам’ятає ще зі шкільних підручників.
– Це було поважне фотоательє Яна Кржановського, про що свідчить рекламна листівка за 1902 рік, – розповідає директор муніципальної бібліотеки ім. Добрянського і дослідниця історії міста Леся Щербанюк. – Ми не знаємо, що наштовхнуло письменниць зайти сюди під час однієї з неспішних прогулянок містом. Але сьогодні це хрестоматійно відома світлина. На фотографії вміщено герб фірми, обабіч – факсиміле майстра та адреса ательє, на звороті – гравюра дівочої голови та дані про фірму Кржановського. Однак широкому загалу це фото стало відоме завдяки видавцеві Якову Оренштайну з Коломиї, який видрукував зі знімка чудову поштівку. Хоча Леся мала на той час деякі претензії до фотографії. У листі до Ольги Кобилянської вона писала: "Фотографій замовте, будьте ласкаві, шість тим часом. Єсть деякі дефекти в тому знімку, то я щось не знаю, чи замовляти більше. Пораджуся з вами, приїхавши".
Не дивно, що Леся Українка не була цілком задоволеною зображенням на фото, адже вона прискіпливо ставилася до власної зовнішності, була, кажучи по-сучасному, модницею і жінкою на всі сто відсотків. Леся Щербанюк, досліджуючи біографію своєї великої тезки, пересвідчилась у цьому. Не погоджується пані Леся і з уявленнями про Ольгу Кобилянську як про таку собі "синю панчоху":
– На багатьох фотографіях, які ніде не друкувалися, панна Ольга зображена в чудових жіночних сукнях, з прикрасами. А є й відомі світлини, що видають у ній модну жінку – наприклад, фотографія в амазонці.
Знамените фото було зроблене навесні 1901 року. Леся саме переживала важку втрату – смерть свого близького друга Сергія Мержинського. Того року вона тричі приїжджала до Чернівців. Тут знаходила душевний спокій і розуміння. "Мені хочеться Ваших тихих речей, Ваших лагідних поглядів, Вашої ще нечуваної для мене музики. Мене ваблять Ваші незнані, але вже милі гори і вся Ваша країна, що здавна мрією моєю стала", – пише вона у листі до Ольги. До речі, зауважте: на світлині Кобилянська стоїть, а на вісім років молодша Леся Українка сидить. У цьому є прояв гречності: адже Леся – гість, до того ж хвора і в жалобі.