DataLife Engine > Людські долі / Наш гість > «Я звикла бути в тіні»

«Я звикла бути в тіні»

«Я звикла бути в тіні»
30 листопада співаку, народному артисту України Назарію Яремчуку виповнилося би 60 років. Перша дружина Олена Шевченко прожила з Назарієм Яремчуком 15 років, народила двох синів Дмитра і Назарія. Нині живе у Києві, працює виконавчим директором фестивалю "Родина" імені Назарія Яремчука, який заснували з синами. Організовує концерти, підбирає репертуар.

Щоправда, про ті роки, жодного разу не розповідала. "Звикла, що перша дружина завжди в тіні. Та і як передати словами, що всі роки любила Назарія. Кохаю і досі…" - зізнається вона.

- Ви познайомилися, коли вам було 17, Назарію – 21 рік
- Звикла бути усе життя в тіні. Виходило так, що давала рух, тішилася успіху Назарія, а коли він досяг його – розлучилися….
Я навчалася в Ужгородському музичному училищі на вокальному відділі у відомого вчителя Андрія Задора, готувалася до вступу до консерваторії. Мала гарні перспективи. Левко Дутківський запросив до "Смерічки". Приїхала, і лише подивилися один на одного ми з Назарієм – зрозуміли, що то на все життя.

Усе разом: творчість, пісні, виступи, плани. Тоді зрозуміла, що повинна йому допомагати – для цього я на цій землі. Що він повинен йти вперед, а я - бути дружиною, музою, порадницею. На мені повинен бути побут, а він повинен рости. Ніколи не пожаліла, що відмовилася від кар’єри співачки, бо моєю мрією став злет і творчий успіх мого Назарія.

Ми не мали грошей, але це було для нас неважливим. Пригадую, побралися, отримали маленьку кімнатку у гуртожитку на вулиці Щорса. Отримали невеличкі зарплати – і до магазину – купувати сковорідки-каструлі. Нам не було кому допомогти: у Назара померли батько і матір, мої батьки особливих статків не мали.
Народилися сини – їх виховували мої батьки, бо робота співаків пов’язана з роз’їздами, але ми постійно приїжджали. Якими щасливими були, коли вдягали з ними ялинку в лісі, коли могли нарешті обійняти після гастролей.

-Та через 15 років усе закінчилося…
- Коли Назар досягнув успіху, щось трапилося… З’явилися біля нього непотрібні люди...

Повний текст інтерв’ю читайте в газеті "Молодий буковинець" за 24 листопада.



Повернутися назад