Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем
23 Чт. Мчч. Леонтія, Антонія, Даниїла, Антонія, Іаникія, Менея, Верилада. Прп. Силуана схимника.
Преподобний Антоній Києво-Печерський, начальник всіх руських ченців
Святий преподобний Антоній Печерський є одним з найбільш шанованих святих в Українській Православній Церкві. Пам’ять про цього суворого подвижника свято зберігається в серцях побожного українського народу. Ще з часів Древньої Русі преподобний став прикладом для наслідування і своїм богоугодним житієм багатьох навернув на шлях спасіння. Народився преподобний Антоній в 983 році недалеко від Чернігова, у містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав зодягнутися в чернечий образ. Підрісши, він відправився мандрувати і, досягнувши Афона, запалав бажанням наслідувати подвигам його святих насельників. Прийнявши тут постриг, юний чернець у всьому догоджати Богові і, борючись на шляху доброчесності, особливо процвітав в покірності та послуху, так що всі ченці раділи, дивлячись на його святе житіє.
Передбачаючи в Антонії великого майбутнього подвижника, ігумен, за натхненню від Бога, відправив його на батьківщину, сказавши: "Антонію! Пора тобі й інших керувати під святого життя. Вернися в свою Руську землю, хай буде на тобі благословення Святої Афонської Гори, від тебе вийде безліч ченців ".
{reklama}
Повернувшись на Русь, Антоній почав обходити монастирі на Київщині, але ніде не знайшов такого суворого життя, до якого він звик на Афоні.
За Божим промислу, на одному з пагорбів Київських, на крутому березі Дніпра, що нагадував йому улюблений Афон, в лісі, поблизу села Берестове, він побачив печеру, викопану священиком Іларіоном (згодом святий Митрополит Київський і всієї Русі). Він став подвизатися там в молитві, пості, бдінні і трудах, споживаючи через день трохи їжі, іноді не їв по тижню. Люди почали приходити до подвижника за благословенням, порадою, а інші вирішувалися назавжди залишитися зі святим. У числі перших учнів преподобного Антонія був святий Никон, який у 1032 році постриг преподобного Феодосія Печерського, який прийшов у обитель.
Святе життя Преподобного Антонія осяяла всю Руську землю красою чернечого подвигу. Святий Антоній, тих що прагнули до чернецтва приймав з любов'ю. Після настанов, як слід слідувати за Христом, він наказував блаженному Никону постригати бажаючих. Коли близько Преподобного зібралося 12 чоловік братії, загальними зусиллями була викопана велика печера і в ній влаштована церква і келії для ченців. Святий Антоній, поставивши над братією ігуменом блаженного Варлаама, сам пішов з обителі і, викопавши собі нову печеру, зачинився в ній. Але і там, біля місця його усамітнення, незабаром почали селитися ченці. Так утворилися Ближні і Дальні печерні монастирі. Згодом над Дальньою печерою була вибудувана ченцями невелика дерев'яна церква на честь Успіння Божої Матері.
Волею князя Ізяслава ігумен Варлаам пішов у Димитріївський монастир. Благословенням преподобного Антонія і за спільною згодою братії, на ігуменство був обраний лагідний і смиренний Феодосій. На той час число братії вже досягло ста чоловік. Великий київський князь Ізяслав († 1078) подарував ченцям гору, на якій був збудований великий храм і келії, а навколо поставлений частокіл. Так утворилася славна обитель, яка була названа Печерською, як заснована над печерами. Ведучи розповідь про це, літописець зауважує, що хоча й існують багато монастирів, влаштовані багатством царів і бояр, проте вони не можуть зрівнятися з тими, що будуються молитвами святих, їх сльозами, постом і бдінням. Так і преподобний Антоній не мав золота, але своїми працями зростив обитель, незрівнянну з іншими, яка стала першим духовним центром Русі.
За святе життя Бог прославив преподобного Антонія даром прозріння і чудотворення. Особливо це проявилося при побудові їм великої Печерської церкви. Сама Пресвята Богородиця з'явилася йому і преподобному Феодосію у Влахернському храмі, куди вони чудесно з'явилися, будучи захоплені, не відлучаючись від Печерського монастиря. Отримавши від Матері Божої золото, святі найняли майстрів-каменярів, які, за велінням Цариці Небесної, пішли в Руську землю для побудови храму в Печерській обителі. При цьому явленні Матір Божа передбачила близьку смерть преподобного Антонія, яка послідувала на 90-му році його життя 7 травня 1073. Мощі преподобного Антонія, за Божим промислом, залишаються прихованими. Києво-Печерська лавра заснована преподобним Антонієм стала духовним центром для всіх земель Русі.
Преподобний Силуан, схимник Києво-Печерський
Преподобний Силуан, схимник Києво-Печерський, був ревним охоронцем чистоти душевної і тілесної, смиряв свою плоть постом і бдінням, а душу очищав молитвою і Богомисленням. Він сподобився від Господа рясних духовних дарувань: особливого молитовного дерзновення до Бога, постійної радості у Господі, прозорливості і чудотворення. Жив Преподобний наприкінці ХІІІ - на початку ХIV століття. Мощі його спочивають у Феодосієвих печерах.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Преподобний Антоній Києво-Печерський, начальник всіх руських ченців
Святий преподобний Антоній Печерський є одним з найбільш шанованих святих в Українській Православній Церкві. Пам’ять про цього суворого подвижника свято зберігається в серцях побожного українського народу. Ще з часів Древньої Русі преподобний став прикладом для наслідування і своїм богоугодним житієм багатьох навернув на шлях спасіння. Народився преподобний Антоній в 983 році недалеко від Чернігова, у містечку Любечі. З юних років маючи страх Божий, він бажав зодягнутися в чернечий образ. Підрісши, він відправився мандрувати і, досягнувши Афона, запалав бажанням наслідувати подвигам його святих насельників. Прийнявши тут постриг, юний чернець у всьому догоджати Богові і, борючись на шляху доброчесності, особливо процвітав в покірності та послуху, так що всі ченці раділи, дивлячись на його святе житіє.
Передбачаючи в Антонії великого майбутнього подвижника, ігумен, за натхненню від Бога, відправив його на батьківщину, сказавши: "Антонію! Пора тобі й інших керувати під святого життя. Вернися в свою Руську землю, хай буде на тобі благословення Святої Афонської Гори, від тебе вийде безліч ченців ".
{reklama}
Повернувшись на Русь, Антоній почав обходити монастирі на Київщині, але ніде не знайшов такого суворого життя, до якого він звик на Афоні.
За Божим промислу, на одному з пагорбів Київських, на крутому березі Дніпра, що нагадував йому улюблений Афон, в лісі, поблизу села Берестове, він побачив печеру, викопану священиком Іларіоном (згодом святий Митрополит Київський і всієї Русі). Він став подвизатися там в молитві, пості, бдінні і трудах, споживаючи через день трохи їжі, іноді не їв по тижню. Люди почали приходити до подвижника за благословенням, порадою, а інші вирішувалися назавжди залишитися зі святим. У числі перших учнів преподобного Антонія був святий Никон, який у 1032 році постриг преподобного Феодосія Печерського, який прийшов у обитель.
Святе життя Преподобного Антонія осяяла всю Руську землю красою чернечого подвигу. Святий Антоній, тих що прагнули до чернецтва приймав з любов'ю. Після настанов, як слід слідувати за Христом, він наказував блаженному Никону постригати бажаючих. Коли близько Преподобного зібралося 12 чоловік братії, загальними зусиллями була викопана велика печера і в ній влаштована церква і келії для ченців. Святий Антоній, поставивши над братією ігуменом блаженного Варлаама, сам пішов з обителі і, викопавши собі нову печеру, зачинився в ній. Але і там, біля місця його усамітнення, незабаром почали селитися ченці. Так утворилися Ближні і Дальні печерні монастирі. Згодом над Дальньою печерою була вибудувана ченцями невелика дерев'яна церква на честь Успіння Божої Матері.
Волею князя Ізяслава ігумен Варлаам пішов у Димитріївський монастир. Благословенням преподобного Антонія і за спільною згодою братії, на ігуменство був обраний лагідний і смиренний Феодосій. На той час число братії вже досягло ста чоловік. Великий київський князь Ізяслав († 1078) подарував ченцям гору, на якій був збудований великий храм і келії, а навколо поставлений частокіл. Так утворилася славна обитель, яка була названа Печерською, як заснована над печерами. Ведучи розповідь про це, літописець зауважує, що хоча й існують багато монастирів, влаштовані багатством царів і бояр, проте вони не можуть зрівнятися з тими, що будуються молитвами святих, їх сльозами, постом і бдінням. Так і преподобний Антоній не мав золота, але своїми працями зростив обитель, незрівнянну з іншими, яка стала першим духовним центром Русі.
За святе життя Бог прославив преподобного Антонія даром прозріння і чудотворення. Особливо це проявилося при побудові їм великої Печерської церкви. Сама Пресвята Богородиця з'явилася йому і преподобному Феодосію у Влахернському храмі, куди вони чудесно з'явилися, будучи захоплені, не відлучаючись від Печерського монастиря. Отримавши від Матері Божої золото, святі найняли майстрів-каменярів, які, за велінням Цариці Небесної, пішли в Руську землю для побудови храму в Печерській обителі. При цьому явленні Матір Божа передбачила близьку смерть преподобного Антонія, яка послідувала на 90-му році його життя 7 травня 1073. Мощі преподобного Антонія, за Божим промислом, залишаються прихованими. Києво-Печерська лавра заснована преподобним Антонієм стала духовним центром для всіх земель Русі.
Преподобний Силуан, схимник Києво-Печерський
Преподобний Силуан, схимник Києво-Печерський, був ревним охоронцем чистоти душевної і тілесної, смиряв свою плоть постом і бдінням, а душу очищав молитвою і Богомисленням. Він сподобився від Господа рясних духовних дарувань: особливого молитовного дерзновення до Бога, постійної радості у Господі, прозорливості і чудотворення. Жив Преподобний наприкінці ХІІІ - на початку ХIV століття. Мощі його спочивають у Феодосієвих печерах.
Повну версію православного календаря на 2020 рік можна переглянути тут
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
Повернутися назад