DataLife Engine > Блог Анни Семьонової > «Хазяйка, як дізнається, то звільнить мене». Блог Анни Семьонової

«Хазяйка, як дізнається, то звільнить мене». Блог Анни Семьонової

Після численних мітингів та пікетів підприємців міський голова Роман Клічук дозволив роботу Калинівського ринку. Хитро так дозволив, як можуть лише дозволяти у нас. Мовляв, я вас не зачиняв, то й торгувати не забороняю. А от як будуть перевіряти, то я вмиваю руки.

Та все ж такий крок від мера ощасливив частину міських підприємців. Калинка працює. Проте навіть на ній є люди, яких це не влаштовує.
Під кінець робочого дня я вже збиралася йти з роботи додому. Раптом чую телефонний дзвінок на редакційний номер. Як з’ясувалося пізніше, це телефонувала працівниця Калинівського ринку.

"Добрий день, шановні журналісти", – каже жінка. – Що це за безлад такий? Люди помирають, реанімації переповнені, а Калинка працює! Вони кажуть про те, що дотримуються всіх санітарних норм. Так-так, бачила я їхні санітарні норми. Ні масок, ні антисептиків, ні безпечної дистанції… Ці підприємці постійно плачуть, що немає грошей. А самі їздять на моря та купують дорогі шуби. Ось, наприклад, моя "хазяйка", лиш заробила гроші і швидко до Туреччини поїхала. Не те, щоби я заздрила, але вона могла відкласти ті гроші на чорний день, а не одразу прогуляти. От я з небагатої сім’ї, завжди батьки вчили копійку до копійки складати, і зараз мені не страшні ніякі пандемії, бо маю відкладені грошики. А вони плачуть та плачуть… То їх закрили, то немає покупців! Прошу вас, як журналістка, зробіть так, щоби Калинку назад закрили", – обурено пояснює мені Валентина Петрівна.

"А хіба вам не шкода вашої "хазяйки"? – запитую жінки.

"Та не шкода мені їх. Понажиралися вони, на простих роботяг і не дивляться. Вважають таких, як я, людьми другого сорту. Понабудовували трьохповерхові особняки і кажуть, що за газ багато платять! Ви розумієте, я не можу спокійно на це дивитися", – крізь сльози каже жінка.

"Скажіть, будь ласка, ваше прізвище", – кажу.

"Ніііі, прізвище не скажу, бо "хазяйка" купує вашу газету, як побачить, що я дзвонила до вас, то просто вижене мене. Мені цього не треба", – відповідає вона.
Жінка так і не назвалася і поклала слухавку. Мені це трохи здивувало... Зателефонувати і поскаржитися на людину, яка платить тобі зарплату, як на мене, трохи незвично… Навіщо ж тоді ці численні пікети, постійне невдоволення та нарікання на владу? Я спробувала жінку заспокоїти… Та, врешті зрозуміла, що такі конфлікти звичні між тими, хто працює, і тими, на кого працюють. Така природа капіталізму. А от дії влади, яка "закриває-не закриває" ринок, я би назвала популізмом і безвідповідальністю.



Повернутися назад