«Це якесь варварство!» Блог Галини Олійник
У такі спекотні дні, як зараз, звертаю увагу на те, що в Чернівцях, особливо в центрі міста, ніде сховатися від сонця. Деякими вулицями ідеш, як дорогою пекла: смажить нестерпно, і ніде жодного затінку, деревця чи бодай кущика.
Чому і чи завжди так було? Поспілкувалася на цю тему із чернівчанкою Оленою, яка пам’ятає місто ще з 80-х років минулого століття. Відтоді, каже жінка, Чернівці страшенно змінилися. Колись зелені, затишні, вони поступово стають схожими на кам’яні нетрі.
{reklama}
"Колись, ще до чорнобильської аварії, була мода на дикий виноград. Ним були обвиті чи не всі будинки. Це було неймовірно гарно! Йдеш, а все довкола зелене, – згадує жінка. – Після Чорнобиля майже весь плющ зрізали. Бо з’ясувалося, що він радіацію вбирає й фасади руйнує. Лише де-не-де залишився".
Та навіть якщо сягнути у не таке далеке минуле, років 10-15 тому, зелені було значно більше. Пані Олена добре пам’ятає стару крислату липу, яка росла на зупинці навпроти театру ляльок. Каже, у спеку вона рятувала, люди горнулися під нею, як курчатка, в очікуванні транспорту. Але на 600-річчя Чернівців у тому місці встановили пам’ятний знак, який подарував рідному місту музикант Ян Табачник. А липа зникла.
Автор фото - Тарас Піц
"Що то була за липа! Усім липам липа! – із ностальгією зітхає чернівчанка. – Як добре було під нею ховатися від палючого сонця! І вона ще не була стара, могла ще довго тішити мешканців. Але ж ні, зрізали. Натомість поставили лавочки, на яких і сісти особливо не можна, бо спекотно. Та головне, що "пам’ятник Табачнику" стоїть".
Також росли дерева на переході із Центральної площі, з боку ратуші. Зручно було чекати на зелене світло світлофора, заховавшись у їхній тіні. Але й цих дерев не стало.
"Можливо, вони затуляли світлофор, – припускає пані Олена. – Ну гаразд, викорчували, то посадіть віддалік інші! Чим би там завадили дерева?!"
Те саме й у відремонтованих скверах Вишиванки та біля резиденції.
"Ну от поремонтували ті сквери. І зробили їх лисими. Зрізали кущі. Вони раніше захищали від сонця і вихлопних газів. Тепер сховатися ніде. У сквері Вишиванки зробили класно для дітей, лавиці гарні. Та навіщо позабирали кущі? Вони утворювали такий оазис. А зараз просто прохідний двір, продуває наскрізь, сонце лупить, машини шурх-шурх, пилюка летить. Велика "краса"! Та робіть нові лавиці, доріжки, але ж не ріжте зелень! Чому в нас, якщо щось роблять добре, то обов’язково на противагу треба зробити й зле? Чому не зберігати й доповнювати?" – дивується чернівчанка.
А нещодавно пані Олена гуляла парком Шевченка і була нажахана побаченим: лише на одній ділянці, відмежованій тротуаром, вона налічила 15 спиляних дерев! Нових посаджених там не зауважила. Скільки ж загалом у парку таких зрізаних дерев, жінці страшно й подумати.
"Були днями у парку, що в Заліщиках. Там теж пиляють, але стільки нових насаджень! А у нас спилюють і нічого натомість. Це просто якесь варварство!" – обурюється чернівчанка.
Часто пані Олена спостерігає картину: було дерево на якійсь вулиці й раптом зникло.
"На вулиці Драгоманова ріс горіх – зрізали. Кому він заважав? Зрубали, щоби машини ставити, мабуть. І таких прикладів багато на кожній вулиці. Здається, кожен собі пиляє дерево, як йому зручно машину поставити, заїхати, і щоби нічого не капало на капот. Кожен робить, що хоче..."
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Чому і чи завжди так було? Поспілкувалася на цю тему із чернівчанкою Оленою, яка пам’ятає місто ще з 80-х років минулого століття. Відтоді, каже жінка, Чернівці страшенно змінилися. Колись зелені, затишні, вони поступово стають схожими на кам’яні нетрі.
{reklama}
"Колись, ще до чорнобильської аварії, була мода на дикий виноград. Ним були обвиті чи не всі будинки. Це було неймовірно гарно! Йдеш, а все довкола зелене, – згадує жінка. – Після Чорнобиля майже весь плющ зрізали. Бо з’ясувалося, що він радіацію вбирає й фасади руйнує. Лише де-не-де залишився".
Та навіть якщо сягнути у не таке далеке минуле, років 10-15 тому, зелені було значно більше. Пані Олена добре пам’ятає стару крислату липу, яка росла на зупинці навпроти театру ляльок. Каже, у спеку вона рятувала, люди горнулися під нею, як курчатка, в очікуванні транспорту. Але на 600-річчя Чернівців у тому місці встановили пам’ятний знак, який подарував рідному місту музикант Ян Табачник. А липа зникла.
Автор фото - Тарас Піц
"Що то була за липа! Усім липам липа! – із ностальгією зітхає чернівчанка. – Як добре було під нею ховатися від палючого сонця! І вона ще не була стара, могла ще довго тішити мешканців. Але ж ні, зрізали. Натомість поставили лавочки, на яких і сісти особливо не можна, бо спекотно. Та головне, що "пам’ятник Табачнику" стоїть".
Також росли дерева на переході із Центральної площі, з боку ратуші. Зручно було чекати на зелене світло світлофора, заховавшись у їхній тіні. Але й цих дерев не стало.
"Можливо, вони затуляли світлофор, – припускає пані Олена. – Ну гаразд, викорчували, то посадіть віддалік інші! Чим би там завадили дерева?!"
Те саме й у відремонтованих скверах Вишиванки та біля резиденції.
"Ну от поремонтували ті сквери. І зробили їх лисими. Зрізали кущі. Вони раніше захищали від сонця і вихлопних газів. Тепер сховатися ніде. У сквері Вишиванки зробили класно для дітей, лавиці гарні. Та навіщо позабирали кущі? Вони утворювали такий оазис. А зараз просто прохідний двір, продуває наскрізь, сонце лупить, машини шурх-шурх, пилюка летить. Велика "краса"! Та робіть нові лавиці, доріжки, але ж не ріжте зелень! Чому в нас, якщо щось роблять добре, то обов’язково на противагу треба зробити й зле? Чому не зберігати й доповнювати?" – дивується чернівчанка.
А нещодавно пані Олена гуляла парком Шевченка і була нажахана побаченим: лише на одній ділянці, відмежованій тротуаром, вона налічила 15 спиляних дерев! Нових посаджених там не зауважила. Скільки ж загалом у парку таких зрізаних дерев, жінці страшно й подумати.
"Були днями у парку, що в Заліщиках. Там теж пиляють, але стільки нових насаджень! А у нас спилюють і нічого натомість. Це просто якесь варварство!" – обурюється чернівчанка.
Часто пані Олена спостерігає картину: було дерево на якійсь вулиці й раптом зникло.
"На вулиці Драгоманова ріс горіх – зрізали. Кому він заважав? Зрубали, щоби машини ставити, мабуть. І таких прикладів багато на кожній вулиці. Здається, кожен собі пиляє дерево, як йому зручно машину поставити, заїхати, і щоби нічого не капало на капот. Кожен робить, що хоче..."
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
Повернутися назад