"МБ" продовжує публікацію серії нових розвідок доктора історичних наук Сергія Пивоварова про Хотинську фортецю.

– У боях під Хотинською фортецею застосовували різні типи найновішої на ті часи зброї. Військові начальники Османської Порти навіть використовували бойових слонів та верблюжу кавалерію, – говорить Сергій Пивоваров. – Ці екзотичні тварини, яких не бачила більшість європейських вояк, з гучним ревом і тупотінням шалено неслися назустріч противнику і могли налякати найвідважніших воїнів.

Однак під Хотином "секретна" зброя турецьких султанів не виправдала надій завдяки мужності українських козаків і польських воїнів.

Слони з’явилися під Хотином 1621 року
– Під стінами Хотинської фортеці відбулося чимало грандіозних битв, які на століття визначали долю європейських народів і вектори зовнішньої політики багатьох країн, – розповідає археолог, доктор історичних наук Сергій Пивоваров. – Полководці ворогуючих армій використовували під Хотином й "диковинні", небачені раніше роди військ, щоб деморалізувати воїнів противника.

До таких нововведень, які мали залякати противника у битвах за Хотин, належать бойові слони та верблюжа кавалерія султанської армії. Вперше турки використали під Хотином бойових слонів і верблюдів 1621 року. Тоді під стіни фортеці турецький султан привів 200-тисячну армію. В її складі були чотири бойові слони і декілька тисяч верблюдів. Яку ж небезпеку для козаків Петра Сагайдачного та польських воїнів гетьмана Яна Ходкевича таїли ці, загалом мирні, тварини?

"…А козакам і чорт не страшний"
Вони здавна використовувалися в арміях Сходу.

– Під час бою слони виконували роль потужних таранів, які розривали стрій противника, винищували ворога, руйнували укріплення, – каже Сергій Володимирович. – Для бойових дій слонів спеціально навчали. Вони вміли топтати ворога ногами, хапати вояків хоботом і кидати на землю, орудувати бивнями. Для роздратування слонів їх оприскували червоним вином чи тутовим соком.

– Вирішив скористатися слонами й турецький султан Осман ІІ. Щоправда, зумів привести до Хотина тільки чотири "бойові одиниці", – каже Сергій Пивоваров. – Це, очевидно, через віддаленість Середнього Подністров’я. Чи брали безпосередню участь бойові слони в Хотинській війні? Сказати складно. Їх застосування, за наявності у козацько-польського війська вогнепальної зброї, не могло принести очікуваного ефекту. Тому, найвірогідніше, слони мали виконати роль залякування і деморалізації військ противника. Особлива надія покладалася на них для боротьби з козацькою та польською кавалерією. Бо відомо, що коні панічно боялися цих велетнів тваринного світу.

Як показує перебіг боїв під час Хотинської війни, слонів не злякалися, бо як могли внести безлад якісь слони в ряди українських козаків? Вони вже їх бачили під час морських походів й нападів на міста Османської імперії. Та й місцевість під Хотином аж ніяк не сприяла застосуванню слонів, яким потрібен рівний простір, а не високі береги Дністра і глибокі яри з видолинками. І головне, чи міг злякатися слона український козак, якому "і сам чорт не страшний". Переконавшись у неможливості застосування бойових слонів під Хотином, Осман ІІ після підписання мирної угоди одного із них подарував польському королевичу Владиславу, а інших повернули до Туреччини.

Але слони, яких побачили під Хотином, запам’яталися козакам. Вони навіть увійшли до сюжетів розпису на лубочних картинах і керамічних кахлях. Зокрема, на одній із кахель, виявлених на Уманщині, зображено слона з погоничем. Тут же є пояснювальний напис "слон" та залишок дати "16...", очевидно, 1621 рік.

Під фортецею загинуло багато верблюдів
Ще однією твариною, яка мала допомогти турецькому воїнству оволодіти Хотином, був верблюд. Разом із армією султана під фортецю пригнали декілька тисяч верблюдів. Вони використовувалися переважно, як в’ючні тварини для перевезення живої сили і вантажів, а також входили до формувань спеціальної верблюжої кавалерії.

– Така кавалерія, як рід військ, з’явилася в арміях арабів, ассирійців, персів, сірійців та інших східних народів, – розповідає Сергій Володимирович. – Для "кавалерії" використовували зазвичай самок, які пересувалися швидше. Перевагою тварин була швидкість руху. Проте у битвах під Хотином верблюди, як і слони, не стали "секретною" зброєю і не допомогли перемогти польсько-козацьке військо. Більше того, під стінами фортеці від гарматного вогню та несприятливих умов загинула значна кількість верблюдів. Польський посол в Туреччині Криштоф Збаражський відзначав: "Самі воїни сильно зубожіли через Хотинську війну, тому що там загинула численна кількість коней і верблюдів".

– Спроби використовувати слонів і верблюдів у битвах за Хотин продовжилися і в наступних кампаніях, – зазначає Сергій Пивоваров. – У російсько-турецьких війнах XVIII століття серед захопленої царськими військами здобичі постійно фігурують сотні верблюдів. Наприклад, тільки в одному бою під стінами фортеці 1769 року командувач (згодом генерал-фельдмаршал) російського з’єднання князь Прозоровський захопив "обоз турецький, взяв три прапори, пашинську срібну булаву, 150 нав’ючених верблюдів..."

Валерія Чорней



Довідка
Бойові слони у Європі
Є вропейці вперше познайомилися із бойовими слонами під час Східного походу Олександра Македонського у ІV столітті до нашої ери. В битві під Гавгамелами персидський цар Дарій ІІІ використав п’ятнадцять слонів, а згодом в битві проти індійського царя Пора армії Олександра протистояло вже 200 бойових слонів. Македонці лякали слонів факелами з вогнем, підрізали сухожилля на ногах за допомогою спеціальних сокир.
Через декілька століть із бойовими гігантами познайомилися й римляни, які змушені були засвоїти прийоми боротьби із слонами карфагенського полководця Ганнібала.
Для цього вони використовували свиней, крик яких лякав слонів.