З 20-річним Вадимом Олійником, учасником "Фабрики зірок-2" з Чернівців (її транслює "Новий канал"), нам таки вдалося поспілкуватися. При тому, що учасникам проекту можна розмовляти по телефону не більше п’яти хвилин на день, Вадимові дозволили зателефонувати кореспондентові "МБ" і говорити стільки часу, скільки буде потрібно.
Виявилося, що Вадим родом із Кельменецького району. Закінчив дев’ять класів у школі в Кельменцях, а потім вступив до Чернівецького будівельного технікуму. Паралельно займався у вокальній студії "Притендес" (керівник Ірина Моісеєва). Виступав на конкурсі "Пісенний вернісаж", разом з іншими учасниками студії посів перше місце у фестивалі "Наша земля – Україна", брав участь у відборі на "Євробачення-2006", навіть пройшов до другого туру. Провчившись у Чернівцях чотири роки, вступив до Київського національного університету культури і мистецтв на спеціальність "Естрадний вокал". Зараз навчається на третьому курсі. На "Фабрику" Вадим потрапив випадково.
– Я саме склав іспит із філософії на відмінно, у мене був гарний настрій, – розповідає Вадим. – А тут одногрупниці мені запропонували піти на кастинг "Фабрики". Я не хотів іти, бо там була дуже велика черга. Все ж таки мене вмовили. Навіть не сподівався, що потраплю в проект. У "Зірковому домі" – скрізь камери, навіть у туалетах, щоправда, там видно лише силует. Це зроблено задля безпеки, бо якось у Норвегії у схожому шоу учасник порізав собі вени у вбиральні. Скрізь встановлені мікрофони. Тож все, що ми говоримо, чути. Спочатку мені було незвично постійно перебувати під прицілом відеокамер. Хотілося кудись заховатися, посидіти, подумати, щоби тебе ніхто не бачив. Але зараз уже звик і просто не звертаю уваги. "Фабрика" – це школа життя. Серед учасників вже навіть склалася приказка: "Три місяці на "Фабриці" – це п’ять років життя", настільки емоційно тут згораєш. Переглядаючи наші перші записи, бачимо, що дуже змінилися за час перебування на проекті, подорослішали. Мені тут подобається, але я стомився. Важко не так фізично, як психологічно. Добре, що незабаром вже буде фінал. У неділю після суботнього концерту ми всі просто "ніякі", тому весь день відпочиваємо. Інколи у неділю приходить Наталка Могилевська і влаштовує "розбір польотів" – обговорюємо, хто як виступив на концерті. З Наталкою я легко спілкуюся і вже маю її номер телефону. Це дуже добре, що я потрапив на "Фабрику" до неї. Вона для учасників робить усе, навіть не знаю, як би ми без неї тут були. Наталка вже стала для нас другою мамою. Справді, характер у неї не із легких. Але щоби зрозуміти Могилевську, з нею треба поспілкуватися. Загалом я тут з усіма в гарних стосунках. Найбільше товаришую з Володимиром Дантесом, Алісою Тарабаровою, Регіною. Мені дуже подобається Ліна Міцукі, шкода, що вона вибула. Нічого, після закінчення проекту ми зустрінемося, і я би дуже хотів, щоб у нас усе вийшло! Як не дивно, але між учасниками немає негатива, живемо дружно. Ми вже як сім’я.
Вадим вірить у себе і вважає себе гідним перемоги. Якщо виграє, то насамперед поїде до мами в Італію. А потім продовжуватиме кар’єру співака. Співочий ідеал Вадима – Робі Вільямс.
Галина МАРКІВ