У Чернівецькому музично-драматичному театрі відбулася довгоочікувана прем'єра "Панночки" – п’єси Ніни Садур, написаної за повістю "Вій" Миколи Гоголя.
Глядачі прийшли (а дехто й приїхав на "мерседесах") задовго до початку: жінки і дівчата чинно прогулювалися у милих весняних суконьках, до яких так личили підібрані в тон сумки, шарфики і навіть квіти для акторів (жовті та білі).
Зал був майже повний. Вже з перших хвилин вистави стояла мертва тиша. Були: співаючі відьми, свічки, дим над сценою, домовина, покійник, похрюкування, пошуки істини...Усе - за Гоголем.
Відчувалося як стараються актори. Хоча у залі було темно, можна було розгледіти режисера-постановника Віталія Денисенка, який стояв біля дверей, і видно було, що переживав.
Грали актори чудово: і Панночка (Марина Тимку), від голосу якої, коли вона казала, що "пальчик болить", стигла кров, і головний герой (Олексій Надкерничний) - філософ Хома Брут (чорні вуса якого до того, як посивіли після випробування першої ночі, були точнісінько такими ж, як у голови обласної державної адміністрації Михайла Папієва), і феєрична Хвеська (Ксенія Король), і Свирид (Назар Кавулич), і Дорош (Василь Колісник), і Явтух (Вячеслав Стаханов).
Байдужим із залу не вийшов ніхто. Хвалили, захоплювалися, багатозначно казали, що "ось щось, ну я не знаю..." Але абсолютно всі вийшли приголомшеними. Містика... Тим більше, востаннє "Вій" у нашому муздрамтеатрі ставили ще у 1930-х та 1950-х роках.
