Понад рік лікарі ставили дитині діагноз то енцефаліт, то розсіяний склероз і рік лікували від невиліковної хвороби. Проте поступово хлопчик ставав гірше ходити, періодично і зовсім не міг звестися на ноги. Тоді в діагнозі стали сумніватися і рідні, і лікарі.

– Куди тільки не їздили з ним на обстеження, – розповідає мама хлопчика Інна Доскалюк. – У різних лікарнях в Чернівцях, у Києві. Жодного разу лікарі тут не говорили про той діагноз, який виявився правильним. А "забили" його таблетками від усіх можливих інфекцій. Це страшно.

Останньою надією з’ясувати причину стрімкого погіршення стану дитини стала клініка у Стамбулі. Потрапити до Туреччини і лікуватися Борі допомогла волонтер Марта Левченко. Вона виборювала кожен день перебування хлопця в лікарні, адже грошей у родини не вистачало.

Проте навіть переліт до Туреччини був під загрозою: "Тоді, як на зло, не було квитків, а ми мусили терміново вже летіти. Марта сама шукала квитки, виблагала їх у двох жінок. Вони мали летіти на відпочинок, але віддали квитки сину і чоловікові. Я не знаю, хто вони, але дуже їм вдячна", – пригадує мама хлопчика.

Лише перші обстеження, аби з’ясувати проблему, коштували біля семи тисяч євро, які допомогли зібрати небайдужі люди. Спочатку і турецькі лікарі сумнівалися, проте таки встановили у хлопчика бруцельоз – хворобу, яка вражає внутрішні органи, зокрема печінку.

– Лікарі пояснили, що в нього сильне отруєння через домашні молочні продукти, а саме через бринзу або молоко, яке може містити бактерію бруцели. Ми самі в селі живемо, в Забагні Сторожинецького району, він дуже любив молочне. Часом і купували на ринку. Але ніколи і не думали, що таке може бути від молока, – пояснює жінка. – В Туреччині йому спочатку очищували організм від усіх тих ліків, якими його "годували" до цього. Коли його привезли, він був дуже опухлий, була сильно збільшена печінка, селезінка, не міг їсти, рухатися. Вже потім дали ліки від бруцельозу.

Пані Інна каже: лікування за кордоном обійшлося у 42 тисячі євро або мільйон із чвертю гривень. Всю суму допомогли зібрати люди через фонд Марти Левченко.

– Мене подивився спеціаліст-професор, і мене зразу поклали в лікарню в інфекційне відділення, – пригадує Боря. – Місяць я цілодобово лежав під системами, мене не відключали від них. Після цього нас виписали, ми поселилися в готель, і ходили на заняття фізіотерапією. В мене була дуже хороша тренер на ім’я Зейнеб.

Хлопчик каже: щодня вранці робив півгодинну зарядку, далі була півторагодинна фізіотерапія, ввечері знову вправи на руки і ноги. "А тепер в мене в Україні лиш біганина по кабінетах, я майже весь день на ногах", – додає хлопчина.

Боря розповів також про сюрприз, який йому влаштував персонал клініки.

– Після останньої фізіотерапії мене відвели в якусь кімнату, там було темно, лиш горіли свічечки. Дивлюсь – а там торт. І мій перекладач каже: "Боря, загадуй бажання і задувай свічки". То був просто шок, – посміхається хлопець. – Вся моя родина вдячна Марті, якби не вона, не було би цього всього, і мене би не було.

Для подальшої реабілітації родині знову потрібні гроші, адже все, що мали, вже оплатили за лікування.

Карта Приватбанку: 5168 7555 2562 7598 (Левченко Марта)
Призначення платежу: благодійна допомога Доскалюку Борису