Чернівчанин Олександр Доскальчук розповів про свої виступи та те, наскільки складно бути професійним бійцем.
Олександр Доскальчук нещодавно дебютував у великій всесвітній організації ММА. Англійська абревіатура "ММА" у перекладі означає "Змішані бойові мистецтва". Ці турніри започаткували ще на початку 90-х. Нині це видовище у багатьох країнах за популярністю вже обійшло бокс, баскетбол та "Формулу-1". У нас воно відоме як "бої без правил".
Наш герой – чернівчанин Олександр Доскальчук. Віднедавна він є бійцем однієї з найбільших у світі організацій "М-1 Глобал". Олександр вдало дебютував там, перемігши шведа корейського походження. Невдовзі він битиметься за пояс чемпіона світу у надлегкій вазі – до 57 кілограмів.
– Раніше я виступав в організації ММА Pro Ukraine. Після того, як заробив собі статистику з шести перемог та однієї поразки, один із досвідчених менеджерів із Дніпра запропонував мені спробувати свої сили в "М-1". Після тривалих перемовин мені запропонували одразу взяти участь у турнірі-"четвірці", переможець якої здобуде пояс чемпіона світу в цій ваговій категорії – в організації лише започаткували цю вагу, – розповідає Олександр.
Щоби виступити, "зганяв" 9 кілограмів
Аби виступити у цій ваговій категорії, бійцю довелося "зігнати" 9 кілограмів.
– Я був вражений рівнем змагань у цій світовій організації. Там підготовка спортсменів зовсім інша – багатьом бійцям за кулісами перед виступами робили уколи. Після того бійці виходять на бій і, не втомлюючись, "працюють" 5 раундів по 5 хвилин. Це дуже багато, враховуючи, що, крім ударів, у ММА є ще й боротьба, яка забирає дуже багато сил, – каже Олександр.
До того, як потрапити у професійний спорт, Саша розпочинав із панкратіону. Хотів навчитися себе захищати та впевненіше почуватися на вулиці. Проте це переросло у справжнє захоплення і вже через рік юний спортсмен виграв чемпіонат області. Згодом додав перемоги на чемпіонатах України та Європи.
Проте золота медаль чемпіонату світу так і не підкорилася нашому спортсмену. Два рази він був за крок до перемоги, проте здобував "срібло". В одному з таких фіналів він зустрівся з американцем, в якого ліва нога була ампутована майже по коліно. Здавалося б, він у програші, але виявилося не все так однозначно. Річ у тому, що американець фактично одразу розпочинав бій на колінах. Бити його дозволяли лише руками. Цим він користувався та переводив суперників у партер, де був сильнішим за всіх, адже тренував виключно боротьбу. І знаючи, що бити його не будуть, мав на землі перевагу ще за рахунок більшої фізичної сили – у нього була така ж вага, але з урахуванням ампутованої ноги. Тож, він був крупніший за суперників.
– Ті змагання були дивними. Спортсмени повинні бути в рівних умовах. Натомість, для суперників американця робили чимало обмежень, фактично даючи йому змогу вести бій у своїй стихії – на землі, – пригадує наш спортсмен.
Великий спорт – великі витрати
Усвідомивши, що на любительському рівні Олександр досяг майже всього, він вирішив податися у професійний спорт. Так він потрапив до української організації MMA Pro Ukraine. Там у першому ж бою, у першому раунді здолав лідера рейтингу організації у вазі до 62 кілограмів.
– Професійні бої вимагають чималих капіталовкладень. Це і недешева фармакологія, і тренувальні збори в різних країнах світу з адептами різних видів єдиноборств, і екіпірування. Заробіток у "М–1" тепер дозволяє компенсувати всі ці витрати. З ними я підписав контракт на два роки, протягом яких повинен провести шість поєдинків, – каже Олександр.
"На вулиці битися не доводилося"
Попри те, що наш чемпіон починав займатися єдиноборствами, аби вміти захистити себе, отримані навички йому не знадобилися. Тренуючись по кілька разів на день, він не має часу шукати собі пригод. А рідкісних випадках, коли хтось може намагатися зачепити, Олександр не реагує.
– Мені в залі вистачає спарингів та сутичок. Для чого зі спортивного приміщення це виносити на вулицю, – каже Олександр.
Спокійно Саша реагує і на людей, які його вид спорту називають "боями без правил" та негативно ставляться до того, що він є професійним бійцем
– Більшість людей може в цьому не розбиратися. Вони можуть називати цей спорт, як завгодно – їхнє право. Насправді, за статистикою, наш спорт менш травматичний за, скажімо, бокс та футбол. А я не зважаю на стереотипи і далі намагатимусь далі гідно представляти Україну, – резюмує О. Доскальчук.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
