Нижні Петрівці – румуномовне село у Чернівецькій області, де також розмовляють польським діалектом. Місцеві чадецькі гуралі Буковини – одне із семи етнографічних чудес України. У центрі Буковини, обабіч українсько-румунського кордону, збереглися компактні поселення горян, які понад два століття тому переселилися сюди із Сілезьких Бескидів.

Про це пише "Релігійно-інформаційна служба України".

У Чернівецькій області є два села, де проживає найбільше буковинських поляків. Це Стара Красношора, або ж відоме як Стара Гута, та Нижні Петрівці, або як кажуть поляки Пєтровци Дольни, які належать до Сторожинецького району. У Нижніх Петрівцях поляки мають свій кут – Аршиця. Унікальність цих поселень у тому, що вони – українсько-румунсько-польські. Хоча до України відносяться тільки географічно, адже розмовляють мешканці румунською та польською мовами.

До Нижніх Петрівців із Чернівців майже година їзди. Мало хто знає, а може і ніхто, яка незвична історія криється тут, як по-європейськи виглядає місцевий римо-католицький храм і навколишня територія. А головне, що саме у цьому селі є єдина на Буковині вулиця святого Папи Римського Івана Павла II, а на ній – єдиний на Буковині пам’ятник цьому святому Папі.

Монумент понтифіка польській громаді села подарували … польські байкери. Цього святого по-особливому люблять і шанують тут. Бо місцевих поляків у селі об’єднує римо-католицький храм Преображення Господнього, який також освячений під ще одним іменем – Святого Папи Івана Павла II.

Олександр Демченко у своїй статті “Сім етнографічних чудес України” написав про аршицьких поляків: “Вони живуть у гірських селах Буковини, куди переїхали зі Словаччини, — пише автор,— але вважають себе поляками, а говорять – на своєму наріччі. Гуралями поляки та словаки звуть різні етнічні групи своїх горян – на кшталт наших гуцулів та лемків. До Буковини гуралі переселилися на початку ХІХ століття з району міста Чадця, що на словацько-польсько-чеському помежжі. Вони жили в кількох селах Західної Буковини, займалися лісорубницвом та склодувством. Польські шкільні вчителі та ксьондзи, які надсилалися до Буковини з Галичини, переконали гуральських переселенців у тому, що вони – поляки, а їхні родичі, що залишилися в Чадці, тим часом стали вважати себе словаками”.

"Пам’ятнику Папі нам подарували польські байкери, — розповів настоятель храму отець Адам Божек — Мотоциклісти кожного року їдуть в Україну. І хтось із них в інтернеті почув, що на Буковині польська громада будує костел, який патронує Іван Павло II. І ті мотоциклісти під час Святої Меси в Ченстохові розмовляли, куди мають їхати. І хтось із них підняв саме тему про нашу громаду, за хвилину інший чоловік скинув капелюх, і за кілька хвилин до того капелюха люди назбирали 8 тисяч злотих. І вирішили, що тих грошей якраз вистачає на пам’ятник Папі. Сам пам’ятник зроблений із живиці. Він легкий, важить десь 60-70 кілограм, у середині — порожній. Пам’ятник вилили у Польщі, і доправили нам сюди".

Підписуйтесь на новини "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook