Першого грудня у селі Великий Кучурів на Сторожинеччині відбувся похорон загиблого бійця Володимира Бузенка.
На похорон прийшло майже тисячу людей. Серед них – односельчани загиблого, районна влада, представники обласного та районного комісаріатів, 30 побратимів 80 окремої аеромобільної бригади, де служив покійний. Школярі та вчителі утворили живий коридор, грав військовий оркестр. Дівчата тримали квіти. Труну на руках несли бійці. Ховали Володимира Бузенка під військовий салют поряд із могилою батька, який нещодавно помер…
Падав сильний дощ, але, здавалося, цього ніхто не помічав. Люди виходили з будинків і зажурено проводжали очима процесію. Багато хто плакав, плакали й побратими Володимира. Горе стало спільним для усього села. Адже Володимира Бузенка знали всі і згадували про нього лише добрим словом.
-Знала Володю з маленького, - каже сусідка. – Що то за хлопець був! Дуже добрий, людяний, усім допомагав. Бачите, скільки людей прийшло на похорон. Усі за ним плачуть.
-Гинуть найкращі, найвідважніші хлопці, - зі сльозами на очах каже родич загиблого. – Та чомусь на війну не йдуть сини депутатів, багатії.
- Ми з Володею все дитинство товаришували, - плаче двоюрідний брат кіборга Павло БУЗЕНКО. - На превеликий жаль, війна нас розлучила. Я мав хорошого брата, друга, який був дуже хоробрим і нічого не боявся. Я казав йому – Володю, може, не йди, не треба! А він відповідав – як не я, то хто? Він думав, що повернеться героєм. Він і повернувся героєм, але не своїми ногами…
Володимир Бузенко з позивним "Італієць" служив у 80-ій Львівській аеромобільній десантній бригаді, потім – у 81-ій. Був призваний 21 липня 2014. Разом зі своїми товаришами захищав Донецький аеропорт. Останній раз вийшов на зв’язок із родиною ще 19 січня, а потім пропав безвісти. Довгий час родина не мала звістки про Володимира, розшукувала його. А потім результати ДНК засвідчили, що кіборга немає в живих.
-З розмов з його військовими товаришами, Володя напередодні 19 січня під час захисту Донецького аеропорту був поранений у ногу, виніс свого бойового командира на безпечну відстань, а сам повернувся назад виконувати завдання, - розповідає заступник Чернівецького обласного комісара по роботі з особовим складом Валерій МОВЧАНЮК. - Потім він був поранений у другу ногу і далі продовжував виконувати завдання. 20 січня був масований наступ сепаратистів на Донецький аеропорт, було підірвано будівлю, де тримали оборону і після того не було жодних зв’язків ні з Володею, ні з іншими військовослужбовцями. Тривалий час він вважався пропалим безвісти. Потім знайшли тіло кіборга і результати ДНК підтвердили, що це Володимир Бузенко. Родичі хотіли вірити, що це не їхній син і довгий час не зважувалися на похорон. Особливо був проти батько. Та нещодавно серце батька, Петра Бузенка, не витримало туги за сином, і він помер від раптового нападу. Тож тепер, поховавши чоловіка, мама Володимира зважилася на похорон сина.
Валерій Мовчанюк запевнив, що комісаріат збере всі необхідні документи і родина Бузенків отримає належну матеріальну допомогу. Також клопотатимуть перед вищим командуванням, щоби Володимира Бузенка посмертно нагородили високою нагородою, на яку він, безперечно, заслуговує.
Родина Бузенків все ж таки вірить, що їхній Володя живий і знаходиться у російському полоні.
