48-річний Микола Олар – мешканець села Ропча на Сторожинеччині – вперше побачив рідну доньку на телепередачі "Чекай на мене".
Наталія Корчан давно шукала свого батька, який навіть не знав про її існування. Бачила його лише на пожовклому від часу знімку, де він тримав у руках птаха. Мама розповідала, що познайомилася з Миколою у 1986 році під час Чорнобильської аварії у Максимовичах , де розташовувався їхній полк. Він був водієм і возив на автобусі солдатів у Прип’ять. Наталія звернулася за допомогою до передачі "Чекай на мене" – і батька знайшли аж на Буковині. На зустріч із донькою Микола Олар приїхав усією сім’єю: з дружиною, двома синами, невісткою. Він обнімав свою кровинку і плакав. "Я серцем відчув, що вона моя. А ще Наталія дуже схожа на мою маму, яка в молодості була такою ж гарною. Донька зробила мене щасливим", – чоловік не міг стримати сліз.
А одного вечора Миколі Івановичу зателефонували з телепередачі "Чекай на мене", сказали, що його розшукує донька Наталія. "Коли дізнався про це, ночами не спав, серце боліло, – в очах чоловіка блищать сльози. – Розповів про все дружині та синам. Вони мене зрозуміли та підтримали. Поїхали до Києва на зйомки всією сім’єю. Нас відвели в окрему кімнату, де на екрані ми могли спостерігати за тим, що робиться у студії. Коли почали показувати присутніх, я одразу пізнав свою доньку, хоча бачив її вперше. Вона схожа на Ларису і мою маму в молодості (показує фото мами, – авт.). А потім я вийшов у студію, обняв Наталію і заплакав. Зрозумів, що через 28 довгих років нарешті знайшов свою донечку, про яку так мріяв. Вона одразу почала називати мене татом. Наталія проживає у Києві, то повезла нас до себе в гості, познайомила з чоловіком. Виявилося, що в мене є вже дві внучки – Дашка і Машка".
– Ми з братом Іваном дуже раді, що в нас появилася старша сестра. Вона вродлива і розумна. Бабуся Стефанія сказала, що схожа на неї, – говорить Василь. – Майже щодня спілкуємося з Наталією по мобільному і скайпу, не можемо наговоритися.
– Наталія пообіцяла приїхати до нас в гості влітку з чоловіком та дітьми. Вся наша родина чекає на цю зустріч. Добре, що ми знайшли одне одного. Я вдячний доньці, що вона не ображається на мене. Життя само виправило мою помилку. Тепер усе буде добре, – запевнив наприкінці нашої розмови Микола Олар.
Матеріал про незвичайну зустріч батька з донькою через 28 років читайте у четверговому номері "Молодого буковинця" від 19 листопада.
