У Чернівцях був пам’ятник коханій дружині цісаря

На нинішній Соборній площі (колишніх площах Австрії та Франца Йосифа) і між прилеглими вулицями Євгена Гакмана й Кафедральною до 1940 року знаходилося чотири пам’ятники.

У 1875 році з нагоди столітнього ювілею приєднання Буковини до Габсбурзької монархії встановили монумент Австрії. Це був один з найвідоміших пам’ятників тієї доби. Символічна скульптура жінки в античних шатах, яка підноситься над землею, стоячи на бронзовому п’єдесталі. Жіночий образ скульптори змалювали з імператриці Марії Терезії, під час правління якої Буковину й приєднали до Австрійської імперії.

{reklama}

Кошти збирала вся Буковина. Люди жертвували по 5-10 флоринів. Найбільшу суму – 3000 флоринів – внесла Консисторія Буковини. Всього зібрали 18 106 флоринів.

Для створення статуї була доставлена з Неаполя брила білого каррарського мармуру вагою 18,4 тонни. Матеріалом для п’єдесталу слугував буковинський пісковик, який мав властивість через певний час набувати гарного зеленкуватого кольору.



Автором ескізу виступив професор промислової школи в Чернівцях Карл Пекарі. Йому допомагав віденський скульптор Карл Морак. Виконання бронзових відливків барельєфу колони було доручено Карлу Турбейну, а п’єдестал виготовляв каменяр Карл Гофман за малюнком молодого архітектора Карла Хофера.

Робота була копіткою і масштабною. Пам’ятник мав загальну висоту близько 8,2 метра. Алегорична постать Австрії здіймалася на 2,37 метра.
Величний вигляд монумента, виконаного в стилі необароко, справляв незабутнє враження. Виготовлена з білого каррарського мармуру грандіозна статуя Марії Терезії спиралася лівою рукою на меч і щит, а в правій руці тримала пальмову гілку. Жвавої динаміки й пластичної виразності надавала їй принадна плинність драперій, висічених майстерно і декоративно. Вони були укладені в ритмічний узор і створювали ефекти рухливості світла й тіні, підкреслюючи форми фігури й надаючи їй величної ошатності.

Урочисте відкриття монумента відбулося 4 жовтня 1875 року на честь святкування 100-річчя приєднання Буковини до Австрії та заснування університету в Чернівцях. "Це було подвійне свято у молодому, сильному, квітучому місті на Пруті. … П’ятнадцять національностей і велика кількість конфесій і сект показали, що можуть між собою порозумітися. Відбулася святкова хода. …Жодним словом неможливо описати барвистість події…", – піднесено розповідав про свято Карл-Еміль Францоз у віденській "Illustrirte Zeitung".
Історична подія була занотована і в написах на табличках з кожного боку постаменту пам’ятника, які були відтворені німецькою, українською і румунською мовами: "1775. Союз Буковини з Австрією. 1875". На четвертій таблиці – напис з ім’ям автора Карла Пекарі. За цю роботу 25-річному чернівецькому скульптору вручили Золотий хрест заслуг із короною (повідомлення "Wiener Zeitung" від 30 січня 1876 року).



Забрали "Австрію" з площі після 1919 року. В 1925-му вона із символу імперії перетворилася на музейний експонат, який з часом взагалі зник. А в 2003 році під час ремонтних робіт в приміщенні колишнього природничого музею (нині – будівля банку на куті вулиць Міцкевича та Франка) знайшли фрагмент мармурової фігури "Австрії".

У нинішньому сквері Дня Вишиванки – навпроти споруди колишньої Буковинської крайової управи стояв пам’ятник цісаревій Елізабет, яка 12 квітня 1837 року стала дружиною австрійського цісаря. Під час прогулянки у Женеві 29 вересня 1898 року її вбили. Коли цісар Франц Йосиф отримав сумну звістку про смерть коханої дружини, то промовив: "Мене також не минає нічого з людських страждань".

Ось як описувала газета "Народний голос" цю трагічну подію: "Убійник нашої цісареви Лукені був засуджений на доживотну в’язницю. Він відбував кару в Женеві. Сидів сам один в окремій камері. Відсидів 12 літ і дальше не міг, дістав напади божевілля. А отоді повісився у своїй келії на ермінець, яким підперізувався. Отак загинув убійник нашої цісареви".



Співчуваючи імператорові, чернівчани вирішили встановити памʼятник цісарівні в своєму місті та почали збирати пожертви. Відкрили його 15 жовтня 1911 року. Газета Czernowitzer Allgemeine Zeitung писала: "Старі й малі, бідні й багаті зібралися на площі Франца Йосифа в Чернівцях у парку, де об 11 годині спало покривало, і перед Крайовою управою у мармуровій задумі постала Елізабет". Міські старожили згадували про цей пам’ятник, ототожнюючи його із зображенням якоїсь святої.

Напівсидяча фігура жінки на тлі грубої скелі – символічний образ імператриці, яка за своїми слабкими плечами утримувала могутню колись імперію. Постать Елізабет була 2 метри заввишки і вилита з бронзи. В одній руці вона тримала книжку, іншою опиралася на сидіння. На плечах у Сісі - прогулянкова куртка, бо саме під час прогулянки імператрицю було нагло вбито.

Обидва пам’ятники демонтували після входження Буковини до складу Румунії та передали на зберігання до крайового музею. Натомість встановили два погруддя – поета Міхая Емінеску та прем’єр-міністра Румунії Іона К. Братяну. А в радянський час на площі спорудили пам’ятник Перемоги, який демонтували у 2022 році.

Підготувала Надія БУДНА
Фото з колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram