Чернівецькі панянки мали власного кравця або модистку

Купувати готовий одяг вважалося непристойним.
Сукні шили із шовку, оксамиту, прикрашали мереживом. Підбирали до них аксесуари, прикраси, рукавички. Замовляли поштою корсети, панчохи, туфлі, капелюшки.

"Сірий із відливом розстібнутий макінтош, під яким шовкова зеленувата, ще не баченого на берегах Пруту крою, сукня. Замшеві брунатні черевики на невисоких обцасах, що складали ансамбль із такими ж рукавичками й сумочкою. На перший погляд, простий, темно-зелений, але насправді дуже дорогий надзвичайно модний капелюшок і безсоромно витріщені величезні сірі очі…". Так описав чернівецьку панянку письменник Василь Кожелянко у своїй повісті "Срібний павук".

{reklama}

До сукні підбирали аксесуари

У ХІХ – на початку ХХ століття чернівецькі модниці не відставали від французьких та віденських. Зі смаком одягалися і заможні пані, й прості міщанки. Вбрання, вміння поводитися, манера спілкування…



– Тоді майже кожна чернівецька панянка мала власного кравця або модистку, в яких замовляла одяг за зразками із модних журналів. Купувати готовий одяг вважалося непристойним. Сукні шили із шовку, оксамиту, прикрашали мереживом. Підбирали до них аксесуари, прикраси, рукавички. Доповнював образ капелюшок, прикрашений квітами, перлинами, пір’ям, декоративними фруктами, – розповіла директорка Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк, яка досліджувала чернівецьку моду австрійського та румунського періодів. – На той час мода була гламурною та водночас строгою. Жінки робили скромні зачіски, не можна було показувати ноги. Кравець повинен був знати висоту підборів взуття, аби під них підлаштувати довжину сукні або спідниці.

Багато модних магазинів було на тодішній вулиці Панській (зараз О. Кобилянської).

– Сюди доставляли товари з усієї Європи, – каже пані Леся. – За покупками до Чернівців приїжджали панянки зі Львова та Бухареста. Тоді навіть назви магазинів мали свій шарм. Скажімо, у будинку №12 за Австрії знаходився магазин "Пан елегантний", де продавали чоловічі костюми. Або салон модних капелюшків Райха "У француженки". У магазині "Джульєтта" можна було придбати хутряні вироби. У будинку №33 навіть ткали власний шовк.



Письменник Петер Демант у книзі "Моє перше життя" з ностальгією згадував: "Ми обурювалися, якщо якась екстравагантна мода вчасно не з’являлася у вітринах на Панській вулиці. Сюди ходили, наче у клуб, аби дізнатися останні новини і світські плітки, побачити інших та й себе показати. На Панській були найкращі магазини, три кінотеатри, найбільші книжкові лавки і редакції трьох великих газет. У вітринах тут завжди стояли останні моделі автомобілів "Форд" і "Шевроле".

На дамських головах ріс садок

По тому, як одягалися чернівчани, визначали їхній статус. Вважалося: якщо чоловік носить сорочку поверх штанів – то він порядний господар, а як заправляє сорочку в штани – то вже політик, писав Георг Дроздовський у книзі "Тоді в Чернівцях і довкола. Спогади старого австрійця".
Коли виходили в місто, то відповідно вдягалися: чоловіки – у піджак і штани, жінки – у сукню по кісточки з легкого світлого матеріалу.
Служниці пов’язували на голову хусточку. Високоповажна дама завжди "насаджувала на себе капелюшок, які то височіли вежами, то відтак знову плоско сповзали з фризури". Прикрашали їх пір’ям, квітами. Часом цілий садок "ріс" на дамських головах з вишнями чи фруктами, звідки готувалися злетіти барвисті пташки.

Можна було почути глузливе: "Ти помітила пані Вискочіл, яка вже геть виживає з розуму? На ній капелюшок із колібрі, тимчасом як до її маси підійшли би птахи важкого калібру!"

Особливу увагу звертали чернівчани на зовнішній вигляд у неділю, коли виходили на прогулянку у Фольксгартен. Дроздовський згадує, що його тітка і мама одягали величезні капелюшки зі страусовими перами.

Під час недільного променаду на Герренгассе можна було споглядати елегантних дам, які їхали у фіакрах на гумових колесах зі своїми обмундированими або цивільними кавалерами. Чернівчани любили заходити до кондитерської Кухарчика, щоби посмакувати фірмовими ласощами. Волосся метрової довжини жінки гарно укладали або заплітали в коси. Світські красуні носили корсети, аби виглядати так, "як повногрудий бюст у вітрині". Коли дами йшли купатися, то одягали чепчик, сорочку, панталони з цупкої тканини, тапочки зі шнурками до половини литки. Таке жахливе видовище не "схиляло до гріха", жартував Дроздовський.

Згадує письменник про двох дам із румунського товариства, котрі дізналися про спідниці-панталони, які в Парижі якраз увійшли в моду. Коли вони з’явилися в таких панталонах на Герренгассе, піднялася буря. Єврейські хлопчаки гасали за ними й свистіли, вигукуючи "Масю! Масю!", себто "Маска!". Обидві "модниці" змушені були заховатися в під’їзді.

Цікаві факти
Шив одяг для румунського короля

*На старих листівках видно, що чернівецькі школярки теж мали модний гардероб. У польських та французьких журналах, які надходили до Чернівців, були ескізи сукеночок навіть для трирічних дівчаток.

* Із середини ХІХ століття в місті працювало 312 кравців та 200 їхніх помічників. 1912 року відкрили першу фабрику з пошиття одягу та білизни.

*В Австро-Угорщині була розповсюджена торгівля поштою. Тож чернівецькі модниці могли замовити у Парижі або Відні останні новинки – корсети, панчохи, туфлі, парасольки, капелюшки, які доставляли їм протягом тижня.

*У будинку на вулиці Гулака-Артемовського, 2 проживав відомий майстер-кравець Давид Мізелес. Збереглися свідчення, що він навіть шив одяг для румунського короля. Як згадував Георг Дроздовський: "Мізелес шив передусім для директорів банків та великих підприємців, багатих комерсантів і тих, котрі негласно носили титул авантюристів. І він був удвічі дорожчим, ніж уся інша поважна кравецька гільдія". Тому й не дивно, що салон відзначався вишуканою елегантністю, а сам кутюр’є був настільки вишукано вдягненим паном, що "запросто міг би претендувати на роль в одній з комедій Оскара Уайльда".

* Заможні містяни користувалися послугами кравців, модисток, кутюр’є. Було прийнято, що кавалер на потязі вивозив даму свого серця на ранкову каву до Відня. Зрозуміло, що вони мали відповідно виглядати, аби не осоромитися перед місцевими модниками.

*За капелюшками місцевих майстрів приїжджали панянки зі Львова та Бухареста.

*Відкриття магазину "Вартпаронян і Хлебникян" викликало захоплення мешканців міста. У просторих вітринах виднілися фантастичні тканини – від італійського шовку до шотландського твіду. Ціни тут були космічні, але в Чернівцях жили заможні люди, які не шкодували грошей на дорогий одяг. Обслуговували покупців місцеві прикажчики, одягнуті в однакові костюми.
Підготувала Надія БУДНА
Фото з колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram