Справжні співачки сцени не бояться

– Це був фестиваль не лише музичний, – розповідає Тоня. – Там виставляли свої роботи і юні художники. Найбільше – місцеві, з Чехії, і їхні картини мені дуже сподобалися. Вони були яскравими, незвичними. А у музичній частині конкурсу змагалися співаки, танцюристи, музиканти з шести країн: Чехії, Словаччини, Угорщини, України, Росії, Казахстану. Вік учасників – від семи до дванадцяти років.
І Тоня з Сашею, і їхні батьки вважають, що цей конкурс (його повна назва – "Гірське сузір’я. Прагнення, фантазія, політ") був дуже серйозним та справедливим. Це виявлялося зокрема у тому, що журі не визначало "кращих серед гірших": якщо не знаходилося гідних вищої нагороди, її просто не вручали. Зате перемога наших дівчаток ні в кого не викликала сумнівів. Їм кричали "браво" як глядачі, так і члени журі.
– Найважче на такому конкурсі – не перехвилюватися, не забути слова, не збитися, – каже Саша. – Ось із нами виступала одна дівчинка – також з України. На репетиціях вона співала дуже добре. Всі думали, що вона може перемогти. Але виступила вона набагато гірше – просто не змогла опанувати себе, дуже хвилювалася…
Своєю впевненістю під час відповідальних виступів Тоня та Саша завдячують керівникові чернівецької вокальної студії "Притенденс", у якій вони займаються, Ірині Мойсеєвій. Саме вона пояснила своїм вихованкам, що наполеглива і постійна праця – запорука успіху.
– Якщо ти добре підготовлена, якщо все відрепетирувано, то й боятися нічого, – каже Саша.
Повернутися назад